Статьи:

Романтическая история, свидетелем которой отчасти был и я, произошла в Киеве более полвека назад, а если ещё точнее, то весной 1954 года. Но, для начала о том историко-политическом фоне, который в данном конкретном случае вышел на первый план и стал первопричиной событий, о которых мой рассказ.

О том, что 8 января 1954 года исполняется трёхсотлетняя годовщина Переяславской Рады, на которой было принято историческое решение о «воссоединении Украины с Россией», «весь советский народ» узнал из Постановления ЦК КПСС, обнародованного месяца за три до события. В нём, конечно, подчёркивалось «всемирно-историческое» значение Переяславской Рады, а потому было предписано широко и торжественно отметить эту великую дату. Но мало кто мог представить себе тогда, что этот юбилей станет поводом для потрясающей пропагандистской кампании, продолжавшейся несколько месяцев.

Років із десять тому мій товариш Андрій Куликов, з яким тоді працювали на «Новому каналі», зробив цікавий журналістський експеримент. Він одягнув старий халат, взяв торбу з якимсь непотребом і відправився шукати людей, які пам'ятають як воно було колись… Річ у тім, що після війни по київських двориках ходили старьйовщики-асирійці. Про їхній прихід можна було дізнатись з гучного і трохи неоковирного – «Стара вещ, куплю стара вещ…». Айсори вміли колоритно торгуватись, розповідати новини, не забуваючи й про свій скромний ґешефт – куплю-міну: примуси на поламані годинники, чайники з відбитими носиками на якісь дешеві саморобки, і таке інше. Колега, сам того й не очікуючи, розбурхав море емоцій – старенькі вивішувалися з вікон, виходили з парадних, спершу боялися підійти, але чуючи призабуте, але таке зворушливе «Стара вещ, куплю стара вещ…», наче молодшали на сорок років. Линув потік спогадів про війну, голод, розруху, але не тільки про погане – і про маленькі радості тодішньої столичної молоді. Дехто був просто щасливий поринути в дитинство-юність, перенестися у Київ сорокових. Мікрофон-«брошка», схований під раритетним халатом, все фіксував. Сюжет у вечірньому ефірі вийшов блискучий, водночас і добрий, і пізнавальний.

Обычный ремонт старого дома обещает немало сюрпризов. И не обязательно это будут клады в стенах, порой и находка старой газеты может стать событием

Говоря о Киеве, трудно не подхватить эйфорическую интонацию Михаила Булгакова, который родился здесь, на Подоле: «Город прекрасный, город счастливый. Над развалившимся Днепром, весь в солнечных пятнах». Характер украинской столицы ясно слышен уже в одном ее певучем имени.

Будущие летописцы несомненно назовут наше время эпохой варваризации и административных скандалов. Ни один мэр Киева с начала независимости, не покинул свой пост без предательского удара в спину со стороны президента или премьера.