Петро Могила
Автор: В. Замлинський, В. Пащенко Після смерті Іова Борецького Київським нравославним митрополитом було обрано Ісаію Копинського — ігумена Києво-Братського монастиря і одного з організаторів братської школи. Пробув він митрополитом всього рік і був усунений Петром Могилою, архімандритом Києво-Печерської лаври.
Складною й суперечливою була доля цього визначного церковного та культурного діяча, що полишив неабиякий слід в історії України.
Могили вели свій родовід від Муція Сцеволи, чиї нащадки начебто перейшли з Риму до Греції, а звідти в молдавсько-волоські землі. Правда, в історії є й інше свідоцтв згідно з яким молдавський воєвода Стефан ІV нарік Могилою герольда Пуригу за його сміливість і відданість, а також за те, що у битві з угорцями 1486 р. був добрим пагортом (могилою), на яку він спирався.
Так чи інакше, а рід Могил дійсно був давній і шанований у Молдові. Та на той час, коли 21 грудня 1596 р. молдавського господаря Сімеона Могили й семиградської княжни Маргарет народився син, якого нарекли Петром, рід цей потрапив у велику скруту. Сімеон загинув у жорстокій боротьбі за владу, і княжна разом з сином мусили покинути Молдову й перебратися до Польщі, де була прийнята родичами — князями Стефаном Потоцьким, Самуїлом Корецьким та Михайлом Вишневецьким. Всі троє були одружені на дочках діда Петра Могили — Ієремії, господаря Молдови.
|