На ці та багато інших запитань сучасності мешканцям нашої багатонаціональної країни допомагають відповісти співробітники державних, громадських та приватних установ культури і мистецтв, що представлені унікальною різноманітністю на мапі України.

Наша багатовікова історія сама визначила необхідність створення пiд патронатом Мiнiстерства культури Украiни Музею історії Десятинної церкви – цього духовного епіцентру не тільки, і не стільки Києва, а й усієї України. Мета новоствореного закладу – вивчення й популяризація нашої історичної минувшини, дослідження історії першого християнського кам’яного храму, спорудженого 996 року Святим рівноапостольним великим князем Володимиром Святославичем. Важливими кроками в досягненні цієї мети мають стати консервація та музеєфікація залишків цієї давньоруської пам’ятки, а також побудова стаціонарної сучасної експозиції з використанням матеріалів археологічних досліджень. Окрилений ідею пізнання власної історії, колектив Музею обрав своїм девізом давню мудрість «TANTUM SCIMUS, QUANTUM MEMORIA TENEMUS», що в перекладі з латині означає «Знаємо стільки, скільки пам’ятаємо».

Свого часу Пабло Пікассо сказав: «Дайте мені музей, і я заповню його». Колектив нашого Музею у прямому й переносному сенсі прийшов на порожнє місце. І спочатку він «наповнив» Музей своєю ініціативою, бажанням творити, спілкуватися та обмінюватися досвідом. Виставки, конференції, круглі столи, опубліковані наукові й науково-популярні статті, екскурсії та формування фондів – усе це втілилося в життя згодом. А на початковому етапі серед першочергових завдань і для керівництва, і для колективу необхідно було вирішувати питання господарського, побутового та технічного забезпечення. На сьогоднішній день уже багато вирішено, але ще більше належить здійснити в майбутньому.

Нині, підсумовуючи певні досягнення за перший рік існування закладу, ми усвідомлюємо, що запускати в небо різнокольорові кульки із цієї нагоди ще зарано: колективу Музею до цього часу доводиться працювати в затишному, але малопристосованому для музейної роботи приміщенні. Стараннями керівництва і особисто директора поступово обладнуються робочі місця для співробітників, хоча, як і раніше, більшість із них користується власною оргтехнікою.

Уявімо собі стороннього спостерігача, який проаналізувавши матеріально-технічний стан і фінансове забезпечення Музею, а також певне насторожене ставлення до нашого закладу в суспільстві, сам у себе запитує: «Що змушує цей колектив з такою самовіддачею і натхненням працювати?» Відповідь, як кажуть, до геніальності проста: бажання творити, навіть якщо доводиться долати певні труднощі.

На сьогоднішній день у нашому колективі працює понад 30 наукових співробітників, у яких за плечима – багаторічний досвід. Багато хто з них, у тому числі й директор, мають по дві та більше вищі освіти. Допомагають колегам і діляться з ними досвідом 4 кандидати наук. Ми з гордістю читаємо на титулах книг імена наших працівників В.А. Дятлова, В.К. Козюби, О.В. Комара, Я.В. Кризини, І.В. Хроненка, Л.В. Чміль, А.Л. Щербаня та ін.

Участь співробітників закладу в численних українських та міжнародних конференціях і семінарах, опублікування їхніх праць у відомих наукових виданнях свідчить про зростання авторитету Музею як наукового й освітнього закладу, в основу діяльності якого покладено пошук інноваційних технологій, використання новітніх методів і засобів та широку інформатизацію основних напрямів музейної роботи. Нашому колективу допомагає динамічно розвиватися своєчасний і системний аналіз цілей і завдань, їх зв’язку із суспільними потребами, оцінка реалій сучасного розуміння місії музею в житті країни. Тому, зайшовши на наш сайт, можна побачити й гідно оцінити всю багатогранну діяльність колективу, а це – понад 30 опублікованих статей і доповідей, проведення виставок і благодійних лекцій та екскурсій, а також інших цікавих пізнавальних заходів. Так, з нагоди оголошення 2013 року «Роком дитини» проведено виставку-свято дитячого малюнка, приурочену 1025-річному ювілею хрещення Київської Русі «Давній Київ очима дітей». А в приміщенні Національного музею Тараса Шевченка з успіхом пройшла виставка українського художника Любомира Мартинюка «Двадцять поглядів на Ісуса Христа», що було відображено в телерепортажах ЗМІ.

При всебічному аналізі виконаної колективом Музею роботи слід підкреслити, що навіть за умов, коли реалізовувані нами проекти не мають фінансової підтримки, коли все створюється, так би мовити, «з чистого аркуша», ентузіазм співробітників дозволяє у стислий термін втілити досить потужні і за змістом, і за обсягом вкладеного досвіду проекти, серед яких – видання збірника доповідей Круглого столу «Культурно-релігійне значення Десятинної церкви для сучасної України та перспективи музеєфікації її решток». Також важливим кроком для подальшої результативної роботи стало налагодження співпраці з науковими, освітніми та культурно-просвітницькими закладами й установами, зокрема Інститутом археології НАН України, Національним архітектурно-історичним заповідником «Чернігів стародавній».

Існує такий вислів: «Мандруючи світом, я ніколи не закриваю очей». Людині притаманне зорове сприйняття, а на нього з часом нашаровується інша інформація. Зважаючи на це, наш колектив утілив у життя такі інформаційно-візуальні проекти, як започаткування власного сайту та випуск двох фільмів «Відлуння дзвонів Десятинної». Нині розпочато реалізацію ще одного візуального проекту – створення архітектурних реконструкцій Десятинної церкви в макетах.

Серед важливих проектів, над якими нині працюють структурні наукові підрозділи Музею, – формування електронної бази даних історичних артефактів, що були знайдені під час археологічних досліджень. Триває планова реалізація проекту «Зруйновані і відновлені храми України». А ще в наших видавничих планах – випуск щорічника «Opus mixtum» та «Альбому реконструкцій давньоруських орнаментів».

Незважаючи на всі труднощі періоду становлення, колектив нашого Музею сповнений ентузіазму, позитивно налаштований і вірить, що в перспективі Музей історії Десятинної церкви стане значним культурно-освітнім закладом нашої країни.