У 1880-х роках сучасна вулиця Терещенківська (тоді Олексіївська) була спланована для забудови і завершувала утворення площі біля Університету. Ділянку під № 15 купив Никола Артемович Терещенко. Будинок було зведено за два будівельні сезони – 1887-1888 рр. Автором проекту прийнято вважати петербурзького архітектора Р.Ф. Мельцера (1860-1929). У 1888 році садиба з будинком переходить у власність подружжя Ханенків. Внутрішнє оздоблення інтер’єрів створювалося вже за нових господарів. Зовні будинок, перш за все, вражає красою своїх світлих стін, стриманістю архітектурних прикрас, що додають невеликій за розміром споруді ясності і гармонії. Інтер’єри особняка, їхнє архітектурно-художнє стильове вирішення формувалося упродовж 1889-1895 рр. архітекторами і художниками Р. Мельцером, П. Бойцовим, Л. Марконі, В. Котарбінським, М. Врубелем та ін.
Для Києва особняк-музей Ханенків – явище унікальне. Концепція музею в уяві власників поступово змінювалася: від звичайного приватного зібрання до ідеї загальнодоступного міського музею. Інтер’єри залів, згідно з задумом господарів, мусили відповідати представленим в них колекціям, створювати образ відповідних епох. В основі вирішення інтер’єрів будинку була художня стилізація: вестибюль та парадні сходи – барокко, “Зелена вітальня” – готика, “Червона вітальня” – Ренесанс, “Дельфтська їдальня” – голландський стиль 17 ст., “Золотий Кабінет” – рококо, “Кабінет карельської берези” – російський класицизм початку 19 ст.

Зведений особняк виявився замалим для швидко зростаючої художньої колекції. У 1891 році зводиться двоповерхова прибудова до особняка (архітектор О.Кривошеєв). Первісний вигляд головного фасаду особняка зазнав змін, а між вікнами другого поверху з’являється рельєфне зображення герба роду Ханенків.  У 1914 р. після нівелювання вулиці, під двоповерховим фасадом з’явився глухий цокольний поверх. Це спричинило необхідність улаштування пандуса біля головного входу, який замінено у 1924 р. високим ганком зі сходами.

Особняк Ханенків

“Парадні сходи”

«Велика вітальня»

«Велика вітальня»

«Червона вітальня»

Б.І. Ханенко в інтер’єрі «Залу-галереї»

«Дельфтська їдальня»