Пустир було перетворено на квітучий сад, чудовий розсадник плодових дерев, овочів та квітів, а ще Кристер завів і зразкове молочне господарство, найкращу в Києві пасіку, розводив рибу, займався акліматизацією винограду і навіть виробляв вино.
В. Кристер перетворив своє садівництво на школу для місцевого населення, виписав з Бельгії саджанці 300 сортів яблук та груш, заклав фруктовий сад на 6 дес, а в 1870 р. випустив брошуру «Хозяйственньїй садовник или краткое настав-ление для посева семян известньїх огородньїх и цветовьіх расте-ний и дальнейшего за ними ухода». Жителі Куренівки та Приор-ки, здобувши знання у Кристера, працювали садівниками по всій Україні. У серпні 1890 р. засновника фірми було поховано на території його садівництва1.
Справу батька продовжили сини — Юлій та Едмунд. Вони заклали нові розсадники на Нивках та в інших місцях. У 1900 р. садівництво «Кристер» мало 128 дес. з 5 млн. саджанців. Головна контора, склад та садівництво знаходилися на Приорці та Куренівці (Е. В. Кристера — Кирилівська, 6, магазин — Хрещатик, 37 і Ю. В. Кристера — Межигірська, 77/79, магазин — Інститутська, 2, ріг Хрещатика).
На початку XX ст. фірма щорічно продавала близько 50 тис. саджанців фруктових та майже 100 тис. Декоративних дерев, насіння, квіти, виноград, фрукти тощо.
З 1925 р. у садівництві Кристерів містилася Друга дитяча трудова колонія, перетворена в 1929 р. на «Агрофілію» № З київського дитячого містечка «Ленінськ». Філія працювала за програмою агрономічної семирічки, яка готувала з безпритульних дітей фахівців з вирощування садово-городніх культур, насіннєзнавства, садівництва, декоративних рослин, молочного скотарства, бджільництва. Майже 100 дітей одержували тут трудові навички (нині на місці садівництва Кристерів, по вулиці ВишгородськІй, 45, між вулицями Осиповського та Полупано-ва — радгосп квітково-декоративних культур «Троянда»),
Нове піднесення київського виноградарства пов’язане з діяльністю садівників Бекаса (чи Бекасова) та Абрамова. У жовтні 1907 р. міська управа постановила віддати в оренду на 24 роки персидському підданому Ісааку Івановичу Бекасу 16 ділянок міської землі на Вітряних горах площею 17 дес.
51 кв. саж. для розведення винограду за плату: в перші 12 років по 4 крб. з десятини, а в наступні 12 років — по 8 крб. Про те, що справи Бекаса пішли непогано, свідчить той факт, що довгий час він мав магазин на Володимирській № 46, де продавав свій виноград.
За прикладом Бекаса й інші почали брати землю в оренду виключно під виноград. У 1910 р. вже багато ділянок на Вітряних горах було орендовано терміном на 24 роки для розведення винограду2. На Вишгородській вулиці і взагалі на Куренівці з’явився виноград, який давав тут добрі врожаї.
Минули роки. Господарство Бекаса і Абрамова стало основою для подальшого розвитку виноградарства вже у радянський час. У 1932—1937 рр. на Вітряних горах існував колгосп міськземвідділу. У 1935 р. під виноградом вже було 49 га і планувалося щороку додавати 25—ЗО га.
У колгоспі «Вітряні гори» працювало 100 робітників, направлених київським Будинком народів сходу,— представників 13 національностей: українці, росіяни, євреї, поляки, білоруси, татари, караїми, греки, китайці, лезгіни та Ін.