Радянського поета і музиканта Володимира Висоцького з Києвом поєднують родинні зв’язки. В українській столиці мешкали дідусь та бабуся, тут народився його батько Семен Висоцький, у театрі імені Лесі Українки працювала перша дружина Ізольда Жукова. Сам Володимир Висоцький не раз бував у Києві: зупинявся у родичів на вулицях Воровського та Івана Франка, прогулювався Хрещатиком.

У січні 2008-го Віктор Пилипишин (тодішній очільник Шевченківської РДА) оголосив конкурс на найкращий проект пам’ятника Висоцькому. Переможцями стали брати-близнюки Петро та Андрій Озюменки. Робота молодих митців підкорила журі та киян вишуканою простотою. Скульптори не вдавалися до алегорій, а створили, за їхніми словами, простого Висоцького: на повний зріст, спертий правою рукою на гітару. Ніби тільки-но завершив концерт і слухає оплески публіки. “Майже на всіх знімках Володимир Висоцький з гітарою. Це має дуже органічний вигляд на площині. Але в нашого мистецтва інша мова. Гітара в руках барда здається “важкою”, вона виходить “на передній план” і перерізає собою скульптуру. Тому наш Висоцький спирається рукою на гітару”, — пояснюють автори Андрій та Петро Озюменки.

Але такий, здавалося б, мінімалістичний підхід залишив позаду куди серйозніші роботи відомих столичних скульпторів. Образність порваних струн, опущених крил і навіть норовливих коней не змогли протистояти “простому Висоцькому”.

Однак далі перемоги в конкурсі справа не пішла. Столичні чиновники почали шукати місце для Володимира Висоцького, і це триває до сьогодні. У вересні 2008 року на засіданні комісії Київради з питань найменувань та пам’ятних знаків було розглянуто звернення Шевченківської РДА про встановлення пам’ятника поетові Володимиру Висоцькому в сквері на Львівській площі. Члени комісії вирішили доопрацювати питання та запропонували переглянути місце встановлення у зв’язку з реконструкцією Львівської площі. Як можливі варіанти визначили бульвар Володимира Висоцького у Деснянському районі та вулицю Івана Франка.

Офіційної відповіді щодо цього питання від Шевченківської райдержадміністрації не надійшло. Тому 8 жовтня 2009 року за пропозицією тодішнього заступника голови Київської міськдержадміністрації і голови комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків Сергія Рудика було вирішено встановити бронзового співака на бульварі Володимира Висоцького коштом меценатів.

У 2011 році Шевченківська РДА ще раз звернулася з проханням розглянути питання про встановлення пам’ятника на вулиці Герцена, 9. Але на своєму засіданні 18 березня 2011 року члени комісії відмовили в клопотанні та підтвердили своє попереднє рішення про увічнення Володимира Висоцького на бульварі його імені.

Журналісти “Хрещатика” відвідали всі місця за вказаними адресами, але жодного приготування там не побачили. До скульпторів також ніхто зі столичних посадовців з цієї справи не звертався. Схоже, гучна заява про пам’ятник видатному бардові була не більше, ніж передвиборною агітацією. А простіше — піаром на уславленому імені поета і музиканта.

Наразі у Києві є дві міні-версії пам’ятника, якого кияни так і не побачили. Один брати-скульптори зберігають у своїй майстерні, інший подарували Шевченківській адміністрації. Можливо, там Висоцький нагадує чиновникам про невиконані обіцянки.