Але зупинимося на банкноті найменшого номіналу – в 1 гривню. На зворотній стороні там нанесено зображення граду Володимира в Києві – дитинця Києва. Чому саме це зображення було обрано для зображення на «найскромнішій» купюрі національної валюти? Чи достовірне воно? Може, дизайн гривні потребує змін? Про це ми запитали в провідних експертів.


Тут починався Київ



Як розповів президент громадської організації «Слов`янський фонд», автор проекту «Парк Київська Русь» Володимир Янченко, київський дитинець – це те, з чого починається не тільки наша батьківщина Україна, але й взагалі східнослов’янська цивілізація. Дитинцем в стародавні часи називали місцевість, з якої починалося велике місто. А київський дитинець – це те, з чого починався Київ як стольний град великої держави Київська Русь. «Можна сказати, що це – початок початку нашого с вами життя, життя східнослов’янської цивілізації. Київський дитинець – це наш український Єрусалим. Це була культурна столиця східних слов`ян, і звідти, можна сказати, пішло життя усієї Східної Європи. Тому зображення дитинця на гривні є дуже логічним. Це доводить, що Україні не 20 років, а більше тисячі», – сказав пан Володимир.


Київський дитинець був розташований на Старокиївській горі, там де зараз стоїть Міністерство Закордонних Справ, Андріївська церква та Музей історії України. Починався він забудовуватися з боку Музею Історії України, а в часи князя Володимира площа київського дитинцю вже сягала 10 гектарів.


На території дитинця було багато визначних будов. По-перше, там був палац Кия, палац Аскольда й Діра, палац Віщого Олега, палац княгині Ольги та князя Ігоря, палац Святослава. Звісно, був там і палац самого Володимира, та найбільша святиня християнства Десятинна церква. Це була перша церква державного значення не тільки для України, але й для всього Православ’я. Бо саме з неї почався християнський розвиток східних слов’ян та взагалі євразійського континенту.


Згодом, після смерті князя Володимира в дитинці були побудовані Великий Ярославів двір, який являв собою фортецю у фортеці, центр політичного, економічного та військового життя великої держави Київська Русь. Федорівський монастир, Янчин монастир. Останньою визначною будівлею у київському дитинці стала Київська ротонда, збудована в ХIII сторіччі. На думку експертів, це був перший соціальний заклад у часи Київській Русі, де вирішувалися юридичні питання та зберігали документи. На Ярославовому дворі була Василевська, Хрестовоздвиженська та інші церкви – усього ж на території дитинця було біля п’яти монументальних храмів.


Недоліки



Петро ТолочкоЯк розповів директор Інституту археології НАН України, академік Петро Толочко, київський дитинець на купюрі одна гривня зображений хоча й фрагментарно, але доволі достовірно. «Тут зображені Подільські ворота, які виводили до Андріївського узвозу. Добре видно Десятинну церкву, а у перспективі – Федорівський монастир. Але поза увагою залишилася територія, де був розташований Ярославів двір. Не видно ні Софії Київської, ні Софійських воріт – перших кам’яних воріт у стародавньому Києві. Вони були розташовані з боку сучасної площі Богдана Хмельницького, перед вулицею Володимирською. Немає на купюрі й всім відомих Золотих воріт, що виникли вже після Софійських. Але, гадаю, це не дуже принципово. Можна було б більш детально намалювати київський дитинець, а можна було його й зовсім не відображати – адже портрета князя Володимира на цій купюрі вже більш ніж достатньо», – вважає академік.


Знайшли наші експерти й інші недоліки. На купюрі під зображенням написано «град Володимира у Києві», але, на думку Володимира Янченка, таке трактування може викликати в деяких людей певні запитання. Тому більш правильним було б написати під зображенням «дитинець Києва – град Володимира». «Це б внесло більше розуміння. Тому що називався він дитинцем Києва, а вже вчені для своєї внутрішньої праці назвали його градом Володимира. Бо на території стародавнього Києва в різні часи був не тільки град Володимира, але й град Кия, град Ізяслава, град Ярослава Мудрого. Але ту форму й ті об’єми, якими може дійсно пишатися стародавній Київ, йому забезпечив саме князь Володимир», – зазначає В.Янченко.


Можна й краще



На думку відомого в світі українського художника Івана Марчука, художник Василь Лопата, який розмальовував національну валюту, зробив це чудово.


– Але це не означає, що не можна зробити ще краще. Краса є безмежна, – каже пан Іван. – Можна зробити сто й більше варіантів, все покращуючи та покращуючи.


Але якщо порівняти нашу гривню з американським доларом, то вона візуально програє. Тому, аби нам дотягнути до візуального рівня американського, австралійського чи канадського долара, то треба буде ще добре попрацювати. Проте я не маю на увазі, що наша гривня повинна бути подібна долару. У нас є величезний історичний художній матеріал, і його можна було б використати. Правду кажучи, коли я беру в руки нашу гривню, то в мене виникає відчуття чогось трошки дешевого. І якщо вже міняти вигляд нашої гривні, то щоб це було на користь, на краще. Але в нашій країні все потрібно міняти на краще, тому зміна вигляду національної валюти може й почекати.


постiйна адреса статтi:
http://culture.unian.net/ukr/detail/189426