І.
19 і 20 квітня розглядалося питання, відповідно, про «впорядкування» та «розвиток рекреаційної зони» Совських ставів. Для виявлення того, що ж відбувалося насправді, пропоную спочатку звернутися до історії питання. Без цього не буде зрозумілим, чому це питання так важливо для Києва як такого і для Києва, як столиці України.
Рельєф центральної (історичної) частини Києва, якщо його споглядати з великої висоти, являє собою обрис достеменного людського обличчя. Це відкриття не так давно зробили засновники громадської організації «Київська ландшафтна ініціатива». Детальніше можна почитати тут: www.lik-kiev.org.ua/history/ . І Совским ставам в цій картині відведено довершувати обрис міського «обличчя». Совські стави посідають місце «вушної раковини» та скроні міста Києва – найкоротшого шляху до мозку.
Нині Совські стави являють собою каскад озер, що беруть витоки у ключах-джерелах та у верхів’ях ріки Совка (поблизу Кадетського гаю й Турецького містечка).
Адміністративно, долина річки Совка поділена між Солом’янським та Голосіївським районами міста. Відповідно, у Солом’янському районі знаходиться «верхній каскад» ставів, а в Голосіївському – «нижній каскад».
Стави заслуговують на всебічну охорону з боку влади та самих киян відразу з декількох причин: біорізноманіття, що сконцентрувалося саме в цьому вцілілому куточку природи (Совські стави є останнім екологічним коридором, збереженим в Києві), мальовничості місцевості, врешті-решт, через те що вони – чи не єдине місце для відпочинку у цьому мікрорайоні. Зникнуть стави – зникне потужне місце для відпочинку, зникнуть червонокнижні тварини й рослини, що знайшли тут притулок, посеред великого і непривітного їм міста…
Цього, очевидно, ніяк не розуміла ні попередня міська адміністрація, ні теперішня. Чому? Тому що чиновникам було байдуже до проблем Совських ставків. Протягом довгого періоду часу у відповідь на нарікання щодо захаращеності цього куточка природи звучала єдина відповідь – у міської влади нема грошей на реконструкцію цього каскаду озер. Та й особистий інтерес неабияк задіяний саме на цій ділянці. Причина? Совські ставки – дуже ласий шматок для так званих «інвесторів». І «відсутність грошей» насправді є вичікуванням інвестицій у забудову території Совок.
З середини 90-х років каскад оточений цілою мережею котеджів, «хатинок» нуворишів та новобудов, що виростають на місці зроблених за потурання влади звалищ. Зараз на території поблизу ставів зводяться цілі котеджні містечка. І влада мовчить. Вона не питала в середині 90-х, за які гроші виросли такі котеджі на вулицях, що оточують Совські стави (вул.. П.Радченка та ін..). Не питає вона й зараз, за які такі заслуги цілий район в буквальному сенсі «золотої» київської землі поряд з верхнім каскадом ставків був відданий під забудову приватними особами.


ІІ.
19 квітня у приміщенні Солом’янської РДА були проведені перші громадські слухання, за присутності начальника відділу охорони довкілля РДА, заступника голови РДА Половинка, головного інженера ДКП «Плесо», заступника директора КПУ УЗН.
Було оголошено, що Солом’янський район за власні кошти замовив проектно-кошторисну документацію щодо благоустрою Совських ставів. Громадськості пропонувалося висловити зауваження та доповнення до проекту.
Представниками громади було сказано, що під час будівництва котеджного містечка в басейн р. Совка було скинуто безліч сміття. Та і Пронівська балка на даний момент є дуже засміченою. У відповідь на це, віце-президент «Київської ландшафтної ініціативи» В.Колінко запропонував план часткового очищення балок у басейні р. Совка, до допомоги в якому готова залучитись його організація.
Загалом, враження від слухань досить позитивне. На диво позитивне, як для Солом’янського району Києва. Районна адміністрація буквально взяла на себе проектування благоустрою верхнього каскаду ставів.


ІІІ.
В 2004 році вперше постала наочна проблема – що робити з «нижнім» каскадом Совських ставів, що простягається уздовж вулиці Кіровоградської? Відповідь на це питання дала влада Києва та так званий орган самоорганізації населення (ОСББ) «Совські ставки». Від імені місцевої громади деякі представниці тутешніх вулиць створили ОСББ, що нібито представляє усіх мешканців району поблизу Ставків. Від свого імені вони вирішили, що грошей на збереження ставків у первісному вигляді все одно ніхто не дасть… «Тож давайте знайдемо інвестора», – вирішили таємничі ОСББ та районна влада. І ось, щойно він з’явився, вони в буквальному сенсі погодилися очистити стави методом… Практично суцільної забудови.
В 2005 та 2006 роках пролунали перші спроби інвестора і місцевої влади заявити про те, що ставки засиплять, а отриману ділянку забудують. Природоохоронна громадськість та так звана природно-ландшафтна спільнота Києва на диво вчасно втрутились і проект на певний час заглох. Протягом майже 2-х років то там, то там фігурували різні його версії. Не змінюючи ключової суті, архітектурні розробки вдосконалювались, переіменовувались і перемальовувались, щоразу стаючи більш придатними для того, щоб їх погодили.
Ці тенденції досягли своєї кульмінації 20 квітня 2007 р., наступного для після дивовижно позитивних слухань у сусідньому Солом’янському районі. Що сталося в цей день? У приміщенні економіко-правового технікуму МАУП та вечірнього відділення с/ш №119 пройшло так зване громадське обговорення «з приводу облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища та будівництва розважально-торгівельного комплексу по проспекту Червонозоряному, 113 у Голосіївському районі м. Києва». У аудиторії №5 технікуму МАУП було присутньо близько 12 чоловік. Організатором слухань виступило ТОВ «Господарник» (перспективний забудовник ставків) за посередництва Володимира Борисовича Слєпцова, депутата Подільської районної ради. Про проведення обговорень було оголошено у газеті «Хрещатик» за 9 днів (просимо звернути увагу) до слухань. Спочатку місцем проведення слухань, згідно з публікацією у газеті Хрещатик за 11 квітня 2007 р., анонсувалася актова зала УТОС. Однак на дверях актової зали була вивішене оголошення про те, що дана інформація є недійсною, а чоловік біля УТОС в перші хвилини слухань перенаправляв усіх бажаючих прийти на слухання в приміщення технікуму МАУП. Ті, хто хоч трохи запізнились, не потрапили на них взагалі. Втім, як людина може потрапити на захід, якщо його час і місце проведення перенесені?
Те, що відбувалося на слуханнях, можна було б з повним правом назвати «тихим дерибаном». На очах автора спокійно і без зайвих слів давали згоду на розкрадання чергового шматка безцінної київської природи, прикриваючись словами про благо для всіх мешканців і загрозливу для людини забрудненість ставків. Власне, можливо, і не варто так перейматись, адже слухання є нелегітимними. Причини: по-перше, вони проводилися за відсутності власне мешканців ставків (хоч якогось кворуму), по-друге, зовсім не в тому місці, в якому анонсувалося їх проведення. Та і про процедуру годі й говорити. За неофіційними даними, УТОС відмовилися від надання приміщення на підставі побоювань, що «представники Форуму порятунку Києва рознесуть приміщення». Читачі самі можуть оцінити кумедність підстави. Адже представники Форуму, як відомо, ще не зруйнували жодного з приміщень, де проводились громадські слухання, протягом всіх 2-х років свого існування.
Не були присутні жоден представник міської чи районної влади. Не з’явився і сам замовник проекту – голова ТОВ «Господарник». Громадськість взагалі не була поінформована про проведення цих слухань. Пан Слєпцов стверджує, що особисто розвішував анонси слухань поблизу Совських ставків, але жодного ефекту їх не було помічено.
Центр містобудування та архітектури – виконавець обґрунтування проекту, у якому описана доцільність розміщення об’єкту, що проектується.
За словами представника Центру, держава не в змозі приводити стави в належний стан. Тому знайшлися інвестори, які з урахуванням всіх необхідних норм беруться «облашувати» стави і розташують на їхній території торгівельно-розважальні об’єкти. Посилалися при цьому на досвід розвитку інших районів – Оболоні та Позняків. Пропонується «взаємовигідне» рішення як для мешканців, так і для інвесторів. Очищуються ставки, споруджують очисні споруди, відводять весь бруд, який туди потрапляє.
30% водоймищ лишається. «Цей відсоток обгрунтований. Були проведені попередні обстеження. Це саме той об’єм води, який можна тут очистити» – ось слова представника Центру.
Місцевою мешканкою були висловлені побоювання щодо того, що рівень загат на Совських ставах верхнього каскаду вже неможливо нарощувати – і рано чи пізно доведеться очищувати ставки, щоб запобігти прориву води, рівень якої в ставах дедалі зростає.


Директор підприємства «Екомедсервіс» стверджує, що його установа виконувала 2 блоки робіт:
1. Вивчення екологічного стану забрудненості території Совських ставів. Проведення лабораторних досліджень.
2. Розробка розділу «охорона навколишнього природного середовища» для одного з варіантів даного проекту.
Організація має ліцензії для проведення екологічних досліджень. Були зроблено 10 досліджень по 24 параметрам (токсичні елементи, пестициди, нафтопродукти та ін.).
Речник підприємства стверджує, що Совські ставки не є самодостатнім біоценозом і не здатні до самовідтворення.
Параметри перевищень в результаті лабораторних досліджень:
по ртуті – 1, 5;
по кадмію – до 5 раз;
нафтопродукти до 21 раза. Джерело, за словами директора «Екомедсервісу», – це «сточная канава». Розділ по охороні довкілля, котрий ще буде доповнюватися «Екомедсервісом», передбачає розробку архітектурного рішення в плані впливу збудованого комплексу на воду, повітря та ін.


Було виконане «незалежне дослідження», за результатами якого водойма не відповідає нормативам водойм, рекреації, розведенню риби.
Так Стави залишати не можна – загльна думка, що звучала під час виступу цього пана. Або оточити парканом і заборонити вилов риби, ходіння там і купання, або «реконструювати» територію Ставів.


Природоохоронці ж (з боку наукової громадськості) пропонують створення на базі ставів та долини р.Совка парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. В разі надання цій території такого заповідного статусу, користувач території отримає відповідне охоронне зобов’язання, згідно з якого повинен бути стежити за дотриманням охоронного режиму. Крім того, статус парку-пам’ятки вимагає належного благоустрою, але вже без жодного будівництва.
Але ж це не принесе грошей!


Тому вирішили, що для очищення брудних і занедбаних ставів, їх треба засипати і забудувати.
В кінці обговорень організатори ледве не забули провести голосування… На якому більшість мали прихильники схвалення пропонованого проекту забудови ставків.


Автор цілком солідарний з благими на перший погляд намірами очищення Ставків від сміття і фільтрації води, що потрапляє до каскаду. На даний момент вода й справді містить частину отруйного фільтрату, що потрапляє, на жаль, з місця новітньої забудови по Червонозоряному проспекту, а також з незаконного звалища по вул. Медова, 10, яке так і не було ліквідоване, незважаючи на листи протесту Національного екоцентру України (НЕЦУ), ГС «Вірний Вибір» та Форуму порятунку Києва. Перед нами черговий акт злочинної політики київської влади – КП УЗН полишає на самохід стихійне звалювання сміття в районі Ставків, сміттєзвалища в верхів’ях р. Совка ростуть як гриби після дощу (а ШЕУ – користувач території – ще й заробляє на них гроші), «крутелики» підбираються з усіх боків до омріяної рекреаційної зони… А потім з’являються «доброхоти», представники так званого ОСББ, і пропонують «щось робити». Що саме? Очищати ставки методом їх знищення! І схвалюють забудову ті ж люди, що вчора пропонували очистити ставки на слуханнях в сусідньому районі.


Ніхто з присутніх на слуханнях, як переконався автор, ніколи не чув про проект перетворення ставків на об’єкт ПЗФ та про проект екомережі міста Києва. «А если бы знали, то не поверили бы», як писали брати Стругацькі. Представники ОСББ «Совки», що були обрані секретарем та головою слухань, утім, згодилися включити окремими пунктам протоколу нелегітимних слухань думку представника НЕЦУ про врахування проекту створення об’єкту ПЗФ на території Ставів… Бо ще не були обізнані з тим, який руйнівний потенціал для планів забудовників несе це обґрунтування. Утім, ще будуть проводитися переговори, «консультації» між інвестором та природоохоронцями – і будуть спроби відстояти будь-що нинішнє біорізноманіття Совських ставків. Ці слова не слід розцінювати як те, що НЕЦУ та Київська ланшафтна ініціатива, а також ряд дружніх організацій підуть на будь-яки поступки у напрямку схвалення забудови Ставів. Аж ніяк. Позиція громадськості принципова.


ІV.
20 квітня Совські ставки продавали забудовникам люди, які з посмішкою на обличчях заявляють усім довкола, що саме вони, й ніхто інший, представляють інтереси громади. Крім того, виявляється, що існують ще й професійні організатори слухань – такі, як пан Слєпцов, котрі за невідомо які послуги можуть «успішно» провести слухання навіть без присутності замовника-інвестора. Дійсно, навіщо інвестору марати руки, нариватися на неприємності, як це сталося у с/ш № 43 на слуханнях по забудові Солом’янської 17А, коли усе пішло по незапланованому сценарію? Усе просто – доручити слухання посереднику. Посередник краще знає, як і що робити.
От тільки про такі слухання громадськості все ж таки час від часу стає відомо. Так сталося і цього разу.
Я вже не раз писав про вовків у личині овець. Саме вони – це «нібито громада» Солом’янського району, принаймні два так звані ОСББ, що були помічені громадою у причетності до дерибану землі – «Совські ставки» та «Енергетик». Останній «орган самоврядування» втратив нині будь-яке моральне право взагалі існувати на території Солом’янки, погодивши відведення під забудову ТОВ «Ролан» всупереч волі громади схили Батиєвої гори по вул. П.Красікова.
Наскільки ми мали змогу спостерігати 20 квітня, «колеги» пана Півнєва з «Енергетика» – ОСББ «Совки» мають всі шанси стати в сумний ряд людей, що хотіли на позір «як краще», а фактично «краще» зробили тільки собі.


V.
Утім, не про них зараз йде мова. У цьому питанні нам важливо будь-що зберегти природний вигляд Ставів. Тому 24 квітня МВ НЕЦУ та Київська ландшафтна ініціатива подали свої пропозиції до протоколу слухань 20 квітня, додавши у тому числі, що вважають проведені в технікумі МАУП слухання нелегітимними. Підстави докладно описані вище. Зауваження мають бути включені В.Слєпцовим до протоколу (а якщо не будуть включені – ви обов’язково дізнаєтесь про це з наступних статей). Пан Слєпцов все ж позиціонує себе людиною достатньо сумлінною, щоб пропонувати компроміси природоохоронцям… У цій, справі, однак, навряд чи можливий компроміс тоді, коли одним йдеться про цілковите знищення екосистеми, а іншим – про збереження її для нащадків.
На черзі черговий виток цього дивного фарсу, перебіг якого ми будемо висвітлювати й надалі.