А ще- я пам’ятаю здивування вічної дівчинки
Перед гравюрою Софіївської церкви давно минулих віків,
Коли навколо були тільки невеликі хатники.
З таким стандартним епітетом – підсліпуваті.


***


А задзеркаллями мого Києва
Відображення недописаної пісні
В очах людей, що давно знають,
Як заробляти гроші.


Мабуть, це я божевільна,
Коли уявляю божевільного мрійника,
Що на всіх цих купюрах
Можна писати найскладніші рядки
І знаходити найразючіші рими.


Мабуть, це я божевільна,
Коли уявляю, що в тих задзеркаллях
Можна побачити себе.
Що-небудь, окрім самої себе