“Хмари”





Іван Нечуй-Левицький – український письменник


Народився 25 листопада 1838
Місце народження: м. Стеблів Київської губ. Канівського повіту (нині — Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район)
Помер 2 квітня 1918
Місце смерті: м. Київ


Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище — Левицький) — видатний український письменник.


Друкуватися почав 1868 року («Дві московки»). Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 року), повістей: «Бурлачка» (1878 року) — про життя заробітчан, «Хмари» (1874 року), «Над Чорним морем» (1893 року) — про діяльність української буржуазної інтелігенції.


Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори «Кайдашева сім’я» (1879 року), «Старосвітські батюшки та матушки» (1888 року), «Афонський пройдисвіт» (1890 року).


Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія «На кожум’яках», історичної драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум’ї» (1875 року) тощо, етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868–1871 рр.), «Українські гумористи й штукарі» (1890 року) та лінгвіст «Сучасна часописна мова в Україні» (1907 року); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 року) тощо.