Вуличних картярі та наперсточників чимало в Києві, хоч на них і полює міліція. До числа таких фокусників – шахраїв можна зарахувати, зрештою, і тих, хто грає в скверах в доміно чи шахи, а також в складні і – як запевняють – винятково виграшні лотерейні ігри. Хто хоч раз зупинявся бодай поглянути на їх діяльність, може підтвердити – вони таки справді чарівники, вправні і загадкові. Хто пробував грати – байдуже, чи в шахи а чи в наперстки також знає – вони справжнісінькі шахраї, бо за видовищною майстерністю їх гри ховаються мільйони способів ошуканства. Зараз таких людей у Києві, та й у менших містах, витіснили гральні автомати – те ж саме ошуканство, але позбавлене так званого особистого фактору – вишуканої віртуозності, непомітного ховання карт чи виграшних квиточків у рукаві, невидиме переміщення фігур на шаховій дошці, цікавої і плинної відволікаючої бесіди. І все ж час від часу натрапляєш на них то тут, то там – вони, здається, байдужі до перехожих, захоплені рухами власних рук, чи роздумами над шаховою комбінацією. Саме це і змушує зупинитися і бодай поглянути, адже їм на вигляд нічого від нас не треба. В цьому і полягає чаклунство – далі ти сам не помічаєш, як захоплюєшся процесом, і зрештою, стаєш один із його учасників, перетворюючись автоматично на ляльку в руках мага. Результат завжди однаковий – зупинившись тільки поглянути, ти залишаєш в руках київського шахрая чималу суму грошей, але і далі перебуваючи у чаклунському захопленні абсолютно чесної на позір гри, вважаєш, що так і слід. Місто має для нас багато несподіванок, і ці люди – лише одна з них. І може іноді справді варто зловитися на вудку київських шахраїв – бо за втрачені гроші ти отримуєш виняткову можливість – долучитися бодай на мить до таємниці київських чарівників.
Додати коментар