Досьє українського театру. Київ — Львів: театральна інтрига

Частина коштів з прибутку буде передана на потреби ЗСУ.

Наші теплі зустрічі, присвячені історії українського театру, не будуть повними без галицьких сюжетів… Звісно! Національний театр розвивався на українських землях обабіч кордону імперії Габсбургів та Романових синхронно, але з певними відмінностями. Про найцікавіші з них ми запрошуємо вас поговорити в меморіальному будинку Михайла Старицького.

Друга дія циклу «Досьє українського театру» розгорне завісу над тим:

✔️як Амадей Моцарт зауважив, що «У сусіда хата біла», та став капельмейстером львівської опери;
✔️коли Ференц Ліст поливав водою вулиці Львова перед концертом в театрі ім. Заньковецької;
✔️коли перший чоловік бабусі Андрея Шептицького будує театр, а другий — пише для нього репертуар;
✔️як оперета стала оперою і до чого тут дитячий садок;
✔️що було «украдено» в 1893 році у Львові, а в 1904 в Києві;

Також ми дізнаємося про «хмарочос», якого лякалися кияни, про Васю-фотографа, тьотю Дозю та сенбернара Норку, а також про те, що вкрало серце Бориса Грінченка на сцені театру Бергоньє.