В полоні кастаньєт, або Складнощі перекладу з іспанської

Вам знайомі труднощі перекладу з іспанської? На подив, українські історики другої половини 19 століття жодних труднощів не відчували. Навпаки, через заборону вивчати власну історію вони звертаються до історії Іспанії, захоплено перекладаючи наукові розвідки іспанських колег, а Каталонію називають іспанською Україною. З того часу шалений гуркіт козацьких литавр відбивається в київських підворіттях, як кастаньєти.

Долаючи київські урвища та пагорби, ми змінюємо ритм нашої ходи – складний рельєф спонукає починати рух десь «поза тактом». Так і починається будь-який танець в стилі фламенко з його синкопами, де сильна доля раптом стає слабкою, а іспанська історія раптом стає українською, а в журливих кобзарських піснях відбивається мелос кантанте, що не залишає жодних сумнівів до подібності наших доль.

Тож, ходімо, мої любі хітанос, «пестити підборами» київські вулиці в протиритмах іспанської та української історії, що займаються полум’ям іспанської спідниці,
– як іспанське романсеро М.І. Костомарова;
– як Україна під патронатом Оттоманської порти;
– як українська письменниця-емігрантка, яку, зрікшись престолу, навідує король Іспанії Альфонсо ХІІІ;
– як українські іспаністи, що прискорюють прийняття Ємського указу 1876 року;
– як посол в Іспанії, що майже стає гетьманом;
– як шаленство іспанської графині, що одягає вишиванку на кринолін.
Та, якщо на то буде ваша ласка, ми будемо акомпанувати на справжніх кастаньєтах!

Ми пройдемо найартистичнішими вулицями міста, побачимо будинок, де мешкав Іван Нечуй-Левицький, колегію Павла Галагана, художню школу Миколи Мурашка та будинок, де народжувалася (не без іспанського впливу) епатажна українська мода!
А ми обіцяємо тримати запальний ритм фламенко!