Маскарад на Печерську
На першому ступені ешафота смерть зриває маску, яку людина носила все життя, і тоді з’являється його справжнє обличчя» – це слова графа Монте-Крісто, героя відомого роману Олександра Дюма.
Ось ми й наслідуємо його підказку – маски геть з облич наших героїв!
Щоправда, обійдемося без ешафоту. Але ніяк не обійдемося без київської адреси Монте-Крісто та ще одного «героя», дуже схожого на шахрая Данглара. А поряд-не менш цікава адреса: єврейський хлопчик, який там навчався, одного разу сам став створювати оригінальні маски… І весь світ кричав йому: «Браво!»
І як можна обійти увагою церкву старовинну, з якою пов’язана найромантичніша (і трагічна) історія кохання XIX століття? Хоча, біля того ж храму, ми зрозуміємо, що під маскою відомого воїна-богатиря ховається маленький кволий чоловічок…
Але до маски, бувало, вдавалися й відважні люди. Ви думаєте, її не було у льотчика Кожедуба, від одного імені якого німецьких асів кидало в тремтіння? А в безстрашного Сергія Уточкіна?
Все це ми дізнаємося по дорозі до Великого Миколи, вірніше тому, що сьогодні про нього нагадує. На тій же дорозі ми зустрінемо донечку відомого українського майстра (нехай кажуть, що дітей у цієї жінки ніколи не було, і вона просто носила маску щасливою), помилуємося середньовічними мішикулами та мерлонами, побачимо, де ховається знаменитий особняк Бердяєвих, і разом із осиротілим. сіро-перлинним будинком згадаємо про гетьмана Мазепу…
Ми побачимо; вулицю Мазепи; прибутковий будинок Микільського собору; особняк Бердяєвих; фінський будиночок; вулицю Лаврську; церква Спаса на Берестові; найкращу панораму Лівобережжя з дніпровських круч; парк Слави; пам’ятник, що переїхав самотності; пам’ятний знак Микільському собору; каплицю Андрія Первозванного (теж з висоти); незвичайний пам’ятник гетьманові Мазепі.
