Дорогою до Душі театру (з відвідуванням музею)

За своєю суттю, ця екскурсія – продовження «Києва органного». Але якщо перша частина променаду закінчується там, де ми спускаємося «вниз по сходах, що ведуть вгору», то в другій це буде тільки початок. Головний акцент прогулянки – маленький будиночок на два поверхи. Серед сучасних багатоповерхівок – він, немов острів, що загубився в часі. До цього будиночка можна буде увійти. І піднятися по дерев’яних скрипучих сходах. І побачити раритетні книги, костюми, меблі, їдальню зі старовинною порцеляною, справжню кухню – з такими пристосуваннями, про які ми сьогодні й гадки не маємо! І здивуватися, дізнавшись, що в цій, більш ніж скромній обстановці, жила колись перша Народна артистка України… Володимир Висоцький на цій вулиці, правда, не жив, але в один із будинків він спокійно приходив навіть посеред ночі, іноді.А ще ми побуваємо в справжній оазі авангардизму, з графіком злетів і падінь життя homo sapiens, подивимося, на що перетворилося село Предславине, побачимо спробу відродження одного старовинного храму.
До речі, про храм. Зовні він крихітний, на тлі Миколаївського костелу – що ялинкова іграшка. Але коли священик став перераховувати, мощі яких святих у ньому зберігаються, я просто записувати не встигала і збилася на 18 імені!
У цій місцевості, навіть маленькі вулиці колись разюче контрастували один з одним. Ось Похоронна, що до цвинтаря веде – сумом віє від її назви… А переходить вона до розудалої Ямської: «На вулиці точно свято – Великдень: усі вікна яскраво освітлені, весела музика скрипок і роялів доноситься крізь шибки…» Так писав Купрін про знамениту Яму в період.
І треба ж такому трапитися, що від усієї сумної вулиці вцілів лише один будиночок, а від веселої… Втім, все це треба бачити 🙂
Маршрут: вулиця Велика Васильківська-вулиця Володимиро-Либідська-вулиця Антоновича-вулиця Тельмана-вулиця Предславинська-вулиця Велика Васильківська.