“Тут блукає пам’ять минулих років”
Тут блукає пам’ять минулих років
В алеях парку – тінь і світло.
Бали, карети, панове-
Куди помчало все, куди?
Якби дерева могли говорити, то скільки неймовірних історій вони б нам розповіли! Особливо дерева київських парків — Маріїнського та Міського.
Вони розповіли б нам про прекрасних жінок і сильних чоловіків, про любов і зраду, про доблесть і честь, про злети і падіння сильних світу цього. Ці парки бачили всіх власників імпозантних особняків на вулиці Грушевського. Вони навіть бачили, як в один із них приходили на таємні збори “вільні муляри”…
Ми б дізналися, що вигідне одруження з дочкою «цукрового короля» зробило життя одного киянина по-справжньому солодким. І що заповзятливі купці теж мали свої маленькі слабкості, очолюючи не лише торгові будинки, а й картярські клуби.
А жінки … О, які жінки гуляли алеями цих парків! Одні йшли з гордо піднятою головою, як і належить вінценосним особам, але їхня душа страждала і плакала від горя. Інші поспішали сюди, окрилені, на зустріч із коханою людиною, і що їм було до всіх пересудів?
І, взагалі, іноді парки дивувалися, як по-різному люди висловлюють своє кохання: хтось бубликами та оселедцем, хтось оголеною натурою, а хтось дивовижною музикою чи зворушливою жабою…
А, можливо, якось дерева вже розповіли про це: адже не можна все життя зберігати в собі так багато таємниць? І хтось Розуміючий докладно записав кожне одкровення, а тепер пам’ять минулих років запрошує вас на цікаву прогулянку…
Маршрут та об’єкти показу: іменні дерева Маріїнського парку, місце дислокації імама Шаміля, Маріїнський палац, мала копія палацу, особняки Маркуса Зайцева та Мойсея Гальперіна, найніжніший пам’ятник Лесі Українці, лава для поцілунків, одне з робочих місць великого диригента, одне з робочих місць великого диригента.
