Юлія Смілянська

Смілянська Юлія Вікторівна (1959, жін., волосся темне, голова світла, часом заморочена) – директорка Інституту Юдаїки.

За своє довге і насичене життя встигла попрацювати вчителем математики, молодшим науковим співробітником, програмістом. Крім того, часом траплялися численні непередбачувані роботи, на кшталт « Історіограф конкурсу “Пам’яті Володимира Горовиця”, “Керівник методичних програм Українського центру єврейської освіти”, науковий співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту та ін., та ін., та ін., та ін. Результатами цих робіт стали книжки, статті та публікації в різних виданнях…

На початку 80-х років ХХ століття сталася доленосна зустріч з Оленою Натанівною Рахліною, після якої життя пішло шкереберть… Відтоді міцно влипла в історію, яка триває вже багато століть. Як Ви здогадалися, це історія Києва…

Кількість екскурсійних маршрутів підрахувати не вдається (або забула математику, або провали в пам’яті).Знаю точно, що за 30 з гаком років їх викристалізувалося чимало…

Школа А.Т.Халепо заразила стародавньою історією, О.П.Сладкової – архітектурою, М.Левчука – Качанівкою, а дружба з О.М.Рахліною та М.Б.Кальницьким – любов’ю до деталей, архівів, доль і документів. У сім’ї з дитинства підсовували хороші книжки, тож література й поезія донині дає змогу вирватися з мирської метушні й дати відпочинок душі та необхідне навантаження тілу…Понад 10 років разом з О.Царовською (то разом, то – порознь, але частіше – поперемінно) працювали на «Ретро-трамваї».За останні 19 років до всього перерахованого вище додалися пласти єврейської історії Києва та України.

Практично всі хобі рано чи пізно ставали професією, особливо – любов до мандрів – далеких і не дуже…