Валерій Лисенко – старий киянин. Жив у будівлі домініканського монастиря, яку Тарас Шевченко зобразив поруч з Олександрівським костелом. Відвідував дитсадок поруч з будинком-музеєм Шевченка. Навчався в школі на Михайлівській площі, де нині Дипломатична академія – це будівля Реального училища, побудована Олександром Беретті в 1860-і роки. Здобув освіту математика в червоному корпусі університету імені Шевченка. Від свого батька, історика, …
Привіт! Ми – Саша Базильчук і Таня Іванощук, випускники Х Майстерні Школи Гідів «Інтересного Києва». Сама там Таня знайшла своє покликання в проведені екскурсій, а Саша у створенні квестів та вигадуванні дотепних загадок. Тож ми об’єднались у команду квесторів, яка постійно створює для Вас щось нове та ми готові Вас дивувати кожен раз і показувати Київ щоразу під іншим кутом. Чому саме квести? Тому що нам подобається грати, але по інший бік – …
Павел Мядзель, 1976 г.р., – переводчик немецкого языка, любознательный скрипач и неунывающий «философ по жизни». Любимое дело – проведение экскурсий – я искал всю свою сознательную жизнь, работая преподавателем, переводчиком, экономистом. Возможность снова и снова делиться частичкой своей души и наблюдениями из жизни самого прекрасного Города, бывать в красивых местах, обращая внимание людей на интересные и малоизвестные детали. Что может быть …
Історик, письменник, музейний працівник. Народився 1974 року в Києві, закінчив історичний факультет Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. У 1991–1992 та 1996–2012 роках – учасник археологічної експедиції відділу «Київ підземний» Музею історії Києва. Автор науково-популярних та довідкових видань про православні святині України.
Смилянская Юлия Викторовна (1959, женск, волосы темные, голова светлая, временами замороченная) – директор Института Иудаики. За свою долгую и бурную жизнь успела поработать учителем математики, младшим научным сотрудником, программистом. Кроме того временами случались многочисленные непредвиденные работы, типа «Историограф конкурса «Памяти Владимира Горовица», «руководитель методических программ Украинского центра еврейского образования», …
Счастливый тот человек, у кого есть любимое хобби и любимая работа. У меня вышло так, что эти два факта совпали. Удивительно теплое отношение к моему Городу возникло где-то глубоко в детстве, когда мы с родителями в который раз шатались по Киеву по пути в очередной музей… Мои прапра тоже бродили по этим улицам, видели царскую семью, “великий и страшный год по Рождестве Христовом 1918”, оккупацию, застройку новых массивов, и любая киевская история …
Одного разу в моєму житті трапився Київ. Саме так – трапився, подібно до свята, дива чи одкровення. Подібно до першого кохання, яке приходить із запізненням, але ти розумієш – його варто було чекати. Подібно до істини – це назавжди. Відтоді я пишу для Нього свої найщиріші освідчення і називаю їх просто – екскурсії. І кожного разу, милуючись Києвом, згадую рядки Ліни Костенко: Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
Вже багато років я переживаю дивний роман – роман з Києвом. Вже давно він для мене набагато більше, ніж просто місто, де я народилася та виросла. Київ – мій друг, практично родич. Як великий добрий тато він обіймає, заспокоює, розповідає казки та історії. І дуже просить передавати їх далі. Що я і роблю на своїх трошки божевільних прогулянках.
