Флорівський монастир існував ще до спустошення Києва Менглі-Гіреєм (1482). Перше документальне свідоцтво про монастир – грамота від 1566 р. польського короля Сигізмунда ІІ Серпня київському/ Зараз у обителі всі богослужіння відбуваються у Вознесенському соборі. Усі храми (крім зруйнованого Свято-Троїцького) повернуто монастирю. Відновлюється Казанський храм. Як і в минулі часи, Флорівський монастир є своєрідним (нетовариським). воєводі князю Костянтину Костянтиновичу Острозькому. У ній йдеться про закріплення за протопопом Яковом Гулькевичем і його нащадками-священиками права утримувати монастир, що здавна існував при церкві свв. Флора і Лавра і лагодити там службу за грецьким звичаєм і законом, тобто. здійснювати православні богослужіння. У 1632 р., за свт. Петре (Могилі), Митрополиті Київському, онук о. Якова, Іоанн Богуш-Гулькевич, який став ченцем Лаври, відмовився від своїх спадкових прав на Флорівську обитель на користь ігуменії Агафії (Гуменицької) і за нею наступаючою ігуменією… і законниць теперішніх і потім майбутніх. Неодмінна умова: монастир має належати до Православної Церкви. У 1711 р. за волею Імператора Петра I до Флоровського був приєднаний Вознесенський жіночий монастир (заснований на початку XVII ст.), що знаходився навпроти Св. воріт Лаври (нині на цьому місці – колишній арсенал Києво-Печерської фортеці). Вознесенський собор освячено у 1732 р. Інші храми (Воскресенський, Казанський, трапезний Тихвінський та цвинтарний Свято-Троїцький), келійні корпуси та ін. будівлі влаштовані у XIX ст. (після спустошливої ​​пожежі 1811 р.). До 1920-х років у монастирі знаходилася чудотворна Руденська ікона Божої Матері (свято 13/26 липня).