На південній околиці Києва розкинулося мальовниче урочище «Церковщина», краса якого була оспівана багатьма літераторами ХІХ-ХХ ст. Головним надбанням «Церковщини» є унікальні Гнилецькі печери – ансамбль із 2-х комплексів підземель XI-XV ст. (з добудованими підземними спорудами початку ХХ ст.), з яких основний комплекс відомий як печери пресвятого Феодосія Печерського, має 400-метрову довжину, залягає на 5-ти рівнях, має у своєму розпорядженні велику різноманітність збережених форм підземної архітектури: коридори, храм, келії, усипальниці кількох видів, зернові ями, каплиці. Серед збережених у Гнилецьких печерах архітектурних форм є зразки приміщень, втрачених навіть у печерах Києво-Печерської Лаври: наприклад, афонські кісточки зі спеціальними нішами для «голов», чернечі келії з яскраво вираженими рисами житлових приміщень, зернові ями. Топографічне розташування печер та фундаментів давньоруської наземної кам’яної церкви Гнилецького монастиря нагадує Києво-Печерську Лавру у мініатюрі. Історія монастиря та його печер налічує 9 століть, з нею пов’язані імена багатьох святих Православної Церкви (прпп. Феодосій Печерський, Герасим Вологодський, Феофіл Київський, Іона Київський, Варнава Гефсиманський, прав. Іоанн Кронштадтський, свтт. Інокентій Херсонський, Йоасаф Жевахов) та діячів науки (Михайло Максимович, проф. Лашкарьов, Віктор Харламов, Петро Толочко). За своєю популярністю серед історичних підземель Києва Гнилецькі печери завжди займали друге місце після Лаври . Сьогодні комплекс Гнилецьких печер, у поєднанні з прекрасним природним ландшафтом та наземним Свято-Миколаївським храмом початку ХХ – та початку ХХІ ст. є одним з найкращих куточків Києва.