Ім’я цесаревича

Сьогоднішнього Будинку учителя на вулиці Володимирській могло не бути взагалі. На початку ХХ століття архітектор Альошин отримав завдання побудувати будинок Народної аудиторії на розі вулиці Фундуклеївської та Миколаївського бульвару.

Але 1911 року в Оперному театрі неподалік убили прем’єр-міністра Петра Столипіна, й будівництво будівлі з такою небезпечною назвою заборонили. Проте меценат Семен Могильовцев запропонував перейменувати проект у Педагогічний музей і назвати його на честь цесаревича Олексія.

Така ідея припала владі до смаку, й Альошину вдалося завершити будівництво будівлі. Фасад будівлі був виконаний у неокласичному стилі — будинок вінчав купол, уздовж усього головного фасаду тягнувся барельєф. Понад 200 фігур зображували світову історію розвитку освіти — від античності до ХХ століття. Над бічним входом є маска Сократа.

Відкрили музей імені цесаревича Олексія 28 вересня 1911 року.

Учителі з усієї Російської імперії приїжджали сюди ділитися досвідом. Тут проводили лекції світила світової педагогічної науки.

Революція в стінах

1917 року в будинку Педагогічного музею розмістилася Центральна Рада. У великому конференц-залі проводилися наради першого українського парламенту.

А в малих залах працював перший український уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з Володимиром Винниченком.

У цих стінах були прийняті всі 4 Універсали Центральної Ради — у жовтні 1917 року була створена Українська народна республіка, а в січні 1918 проголошено її незалежність.

Зараз у Педагогічному музеї діє музей УНР. Там можна побачити фотографії, документи епохи Української революції. У центрі залу виставлений унікальний документ — оригінал IV Універсалу Центральної Ради.

Музей вождя і Дім вчителя

Наприкінці 30-х років до будівлі в’їхав вождь — колишній Педагогічний музей перетворили на музей імені Леніна. Тільки за 50 років у будівлю знову повернулися вчителі, й у Києві з’явився міський Будинок учителя.

Директор Будинку учителя Лариса Мельник любить повторювати, що ця установа — одна з небагатьох у Києві, якій удалося навіть за сто років зберегти своє призначення. Тут працюють, виступають учителі.

У Будинку учителя проводять понад 1000 заходів на рік — це лекції, семінари, виставки, концерти, конференції для вчителів. Їх щорічно відвідують понад 200 тисяч осіб. Тут проходять церемонії нагородження премії імені Василя Стуса.

У будівлі до наших днів збереглися елементи інтер’єру початку ХХ століття — люстри, ліпнина, мармурові колони, сходи.

Усередині будинок уже багато років потребує ремонту.

«Будинку більше ста років, звичайно, багато речей тут потребують заміни. Наприклад, комунікації, які вже вичерпали свій ресурс, електропроводка, також потребує ремонту дах «, — розповіла news.tochka.net Лариса Мельник.

Утім, за її словами, поки що Будинку учителя гріх скаржитися, ремонт влада обіцяла зробити вже цього року до вересня.

«Повинні замінити обладнання в конференц-залі, відремонтувати дах. На перший етап робіт обіцяють виділити 25 млн. грн. Глава КМДА Олександр Попов обіцяв включити наш будинок до Програми соціально-економічного розвитку Києва на 2012 рік», — поділилася планами Мельник.

Будинок учителя розташований на вулиці Володимирській, 57