Спорудження перших теплових магістралей у м. Києві розпочалося 1935 року силами підрядної організації «Тепломережбуд». Згідно з планом теплофікації м. Київ було поділено на п’ять районів, кожний з яких відрізнявся складом абонентів, рельєфом місцевості, інфраструктурою місцевих енергетичних потужностей.


У жовтні 1937 р. Київська теплоелектроцентраль (ТЕЦ-3) була передана у промислову експлуатацію та одночасно підпорядкована енергетичному управлінню «Київенерго». До моменту пуску ТЕЦ-3 були побудовані дві теплові магістралі. Вперше тепло від ТЕЦ-3 пустили 7 листопада 1937 р.


1938 року наказом Київенерго було створено Управління теплових мереж, першими керівниками якого були Я.П. Гарцман (директор), В.Д. Бланкман (головний інженер), Ш.Ц. Голянський (начальник ВТВ).


Улітку 1940 р. споживачі тепла від ТЕЦ-3 почали отримувати гарячу воду для господарських потреб, а у зв’язку з підключенням споживачів тепла в районі вул. Золотоворітської та площі Б. Хмельницького для підвищення напору від ТЕЦ-3 було введено в дію першу насосну станцію на вул. Лисенка.


У період окупації теплофікаційне господарство було у напівзруйнованому стані. Перед відступом фашистські загарбники зруйнували ТЕЦ-3.


Після звільнення Києва почалося відновлення теплопостачання міста. До 7 листопада 1945 р. усі довоєнні мережі від ТЕЦ-3 відновили та ввели в експлуатацію. 1944 року задіяли друге джерело теплопостачання — ДЕС-1, поклали початок теплофікації Подолу. Слідом за відновленням довоєнних мереж і введенням нових потужностей на ТЕЦ-3 почали спорудження нових тепломагістралей.


1949 року було збудовано експлуатаційну базу Підприємства теплових мереж на вулиці Гайдара, де розміщуються виробничі підрозділи (нині база РТМ-1).


1955 року, після пуску Дарницької ТЕЦ, розпочали відпуск тепла у вигляді пари промисловим споживачам. Почали будівництво теплових мереж від ТЕЦ та організували другий район експлуатації теплових мереж, названий Дарницьким, який обслуговував лівобережну частину міста.


До 1960 року довжина теплових мереж збільшилася на 284 км, приєднана потужність — на 564 Гкал/год, кількість споживачів становила 1266.


1963 року, за розпорядженням Ради Міністрів СРСР, на баланс Київенерго передано великі котельні міста з тепловим навантаженням понад 100 Гкал/год та теплові мережі від них.


До 1970 р. довжина теплових мереж становила 1236 км, приєднана потужність — 2470 Гкал/год, кількість споживачів 5152. Кількість районів обслуговування теплових мереж зросла до п’яти.


1975 року було проведено реорганізацію теплового господарства міста. Підприємство теплових мереж об’єдналося з ТЕЦ-2, ТЕЦ-3 та великими котельнями, що були підпорядковані ТЕЦ-3: РК «Відрадний», РК «Нивки», РК «М. Борщагівка» та РК «Виноградар».


Після введення в експлуатацію потужних електростанцій (ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, ДТЕЦ), а також з урахуванням морального та фізичного зносу турбін ТЕЦ-2, ТЕЦ-3, у 70-80-х роках конструкторське бюро Київенерго розробило схему реконструкції, що передбачала поетапне виведення з експлуатації турбін та одночасну реконструкцію з’єднаних з ними котлів на водогрійні та пароводогрійні для заміщення теплової потужності відборів турбін. Теплова потужність ТЕЦ-2 та ТЕЦ-3 після реконструкції становила відповідно 710 Гкал/год (1967 р.) та 570 Гкал/год (1987 р.).


У 1977 році було введено в експлуатацію РК «Молодь».


Після введення в роботу ТЕЦ-6, РК «Воскресенка» та СТ «Біличі» практично всі житлові райони міста Києва були забезпечені централізованим теплопостачанням.


У 1998 році на баланс Теплових мереж було передано РК «Веркон», а в 2000 р. РК «Пар».


Сьогодні понад 70% споживачів міста Києва підключено до Теплових мереж Київенерго. На балансі філіалу утримуються 899 км теплових мереж, з них 65,2 км прокладено Компанією за технологією попередньо ізольованих труб за власні кошти та використання кредиту Світового банку.


Однак головний потенціал філіалу — це люди. До складу Теплових мереж Київенерго належать 55 підрозділів, у яких працюють 2167 осіб.


Пройшовши важкий та героїчний шлях становлення та розвитку, філіал «Теплові мережі Київенерго» нині є сучасним теплопостачальним підприємством.