Звичайно, будь-яка, навіть така делікатна, як книжкова торгівля – то бізнес. І наш бізнес – і шляхетний, і прибутковий, але не дає наддоходів, а лише стільки, щоб мати пристойну зарплатню, утримувати на належному рівні книгарню і чесно сплачувати податки.
Але ми гадаємо, що те, що книгарня протягом усього свого шістдесятирічного життя є Храмом українського духу і красного Слова, Парнасом для письменників і духовною Меккою для українських читачів – найвища для нас винагорода. Тож старанно плекаємо молоду зміну – інші 15 працівників, молоді люди, які продовжать справу старшого покоління.
Та, на жаль, до нашого приміщення у самому серці Столиці весь час простягаються загребущі руки нинішніх товстосуми, які жирують нині на ярмарку марнослів’я і марнослав’я.
З 1992 року ми тримаємо кругову оборону, але Ваша команда і, справді, «молода злагоджена і високопрофесійна» виявилася, як і обіцяла, «нездоланною».
Маємо крихту надії, що Ви, обтяжені більш серйозними справами, не обізнані з усіма тонкощами роботи «пташат свого гнізда». Ваша справа, і це справедливо, нарощувати капітал, набувати нерухомість тощо, але хотілося б, аби не забували Ви і про порядність, чесність та мораль.
Наїзд Вашої команди почався ще у 2003 році.
5й номер Вашого виборчого списку до Київради Анатолій Чуб явився до нас із пропозицією віддати його довірителю свої частки у статутному фонді книгарні. Щоправда, Ваше ім’я він тоді не назвав, а натякав, що його патрон має донецькі корені. Тоді було усе – спроба підкупу, залякування, переконання у недоцільності займатися таким малоприбутковим бізнесом, як книжки, і… передбачення невідворотності нашого кінця.
З’явився цей добродій і після «помаранчевої революції» і діловито пояснив, що його довіритель уже «помаранчевий». Мовляв, начувайтеся…
І пішло… поїхало…
Одержавши одкоша від усіх засновників «Сяйва», яких він методично обдзвонював по домівках (а з деякими і зустрічався особисто), перекинувся на наших ділових партнерів і таки знайшов шпарину.
Книгарня «Сяйво», яка діяла як ТОВ з серпня 1993 року, у квітні 2001 року, аби вижити, підписала засновницький договір із книготорговельною фірмою «Орфей-1».
«Орфей-1» на той час позичив нам на рік кошти, аби ми вижили під час вимушеної бездіяльності під час реконструкції Бессарабського кварталу і передав у тимчасове користування обладнання. Внесок «Орфею-1» у статутний фонд книгарні склав 5900 гривень.
Усі взаємини велися на умовах встановлених законом фінансових взаєморозрахунків. За всіма своїми зобов’язаннями перед «Орфей-1» «Сяйво» повністю розрахувалося. Повернуло тимчасову позику, викупило передане «Орфеєм-1» обладнання. На пільгових умовах, як реалізатор, за найнижчими націнками, аби скоротити час обігу коштів «Орфею-1», «Сяйво» реалізувало партнерам продукції на суму 1 мільйон 600 тисяч у закупівельних цінах. Коли «Орфей-1» почав згортати свою діяльність, втрачати активи, кредиторів тощо «Сяйво» викупило в «Орфея-1» залишок нереалізованого товару на 661 тисячу гривень, значний залишок якого й досі нереалізовано, бо він перетворився на малоліквідний. Зрештою, повернуто «Орфею-1» і його внесок у Статутний фонд – 5900 гривень.
На спільних зборах засновників 8 грудня 2004 року було зафіксовано розпад цього швидкоплинного союзу «Сяйва» та «Орфея-1». Зі складу засновників «Сяйва» було виведено «Орфей-1», а його двоє засновників увійшли до нас як фізичні особи.
Саме це і виявилося ахіллесовою п’ятою «Сяйва». Один із орфеєвців, його директор Корнієнко Р.А., виводить на світ божий інших Ваших, Леоніде Михайловичу, «спритних, енергійних та високопрофесійних «пташенят»:
№-3 Вашого списку до Київради Дениса Комарницького
№-7 – того ж таки списку – В’ячеслава Супруненка, до речі Вашого зятя, депутата Київради від Солом’янського р-ну (зауважте Солом’янського!)
№-2 – списку у Деснянському районі – Самохіна Олексія Юрієвича – члена Християнсько-Ліберальної партії України (Вашої партії, пане Чернівецький, і другий за вами у списку кандидатів у депутати цього ж таки району) – «талановитий юрист», один з тих, хто і представляв інтереси Корнієнка Р.А. у Солом’янському суді.
Слід зауважити: ці хлопці на розмовах у книгарні вели себе коректно і тактовно, та не зважили на застереження, що вирішувати усі справи щодо часток у статутному фонді слід винятково на зборах засновників (напевне, пан Чуб переконав їх, що то марна справа, звихнуті ідеалісти – не спокусяться на зелені).
То не біда – існують і інші добре відпрацьовані рейдерські схеми розвалу підприємства – судова тяганина. А вже щодо шпарин у Законі …а якщо ще й «підметушитися»… та при грошах…у потрібному місті та в потрібний час…то й говорити годі! За допомоги Вашої команди пан Корнієнко виграє судову справу. «Законність» його виграшу надійно забезпечена спритною командою Ваших «високопрофесійних пташат».
У хід було пущено усе – і «підробка» документів, і затягування процесу, і оголошення рішення суду, після півторарічної тяганини, саме на другий день після виборів.
Підсумок: 50% відсотків статутного фонду ТОВ «Книгарні «Сяйво» – повертають доведеному до банкрутства ще у 2004 році «Орфею-1».
Звісно, без бою ми не здамося, але гадаємо, він і не знадобиться, бо Ви, як справедливий нині батько усіх киян з благодійною щедрістю пробачите Вашим пташатам надурно витрачені кошти у п’ятизначному доларовому вимірі, на пана Корнієнка, який виступив у всій цій справі підсадною качкою.
Нас – не сваритиме за нашу сміливість і відвертість (бо не маємо сумніву), бо Ваші «юристи завзяті» спритно знайдуть , як «довести» – що то не я – і хата не моя, мовляв, наклеп зводять бісові діти.
А нагородою усім киянам і гостям столиці буде і надалі процвітаюча без усякої сторонньої допомоги «Книгарня «Сяйво».
З повагою і надією на співпрацю,

Трудовий колектив Книгарні «Сяйво»

Ю. БруквенкоВ. ВерещакІ ГаєваО. ГлавацькаЛ. ДіденкоМ. ДолгаМ. Зайцев А. ДячукЕ. КадайтесЛ. КорецькаЮ. КлочанР. КузьмінецьА. ЛазуткінаН. Павлюк А. РешетніковаТ. СтрукТ. СтаростінаВ. ХаджиноваЄ.ЯнчукО. ОвдієнкоА. МалишкоО. Калюжний