Ще з літописів відомо про існування в давні часи біля Києва кількох мостових переправ через Дніпро, підйомних мостів на ланцюгах через рови Київської фортеці і першого, закладеного ще 1115 року наплавного моста, що сполучив береги Дніпра в районі теперішнього Вишгорода. Зручність і необхідність цих конструкцій була безсумнівною, тож за ними поволі з’являлися інші, нові і нові, мости — над водою, над вулицями, віадуки над автострадами, які по суті своїй, теж мости. Мости, як прикраса чи як вид архітектурного оздоблення, мости як спосіб оминути складнощі пересування. Мости, як єдина часом можливість дістатися іншого берега, з’єднавши в одну дві окремі землі. З них повсякчас відкривається цікавий та незвичайний вид, можна ходити мостами чи проїжджати їх на великій швидкості, милуючись, як відбиваються вогні міста в великій ріці. Та найголовніше – ще до дирижаблів і перших човнів для далекого плавання саме мости змогли дати людям можливість пізнати стихії, підвладні лише птахам і рибам. Адже що ж таке міст, як не поєднання землі, неба і вологи – твердь, що знаходиться в повітрі над водою. І зупинившись на будь – якому з мостів бодай ненадовго, кожен з нас може відчути себе трохи – рибою, і трохи – птахом.


З найвищої гори над Дніпром, з дев’ятої колії Залізничного Вокзалу, з вікна будь-якої вулиці, з найменшої кав’ярні … Звідки завгодно – Погляд на Місто, щодня, о 23:15 на Радіо Київ