Він робить п?ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу. Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п?яти років.
Ця таємниця ніколи не залишала його, особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї подорожі охоплюють 1948 — 2002 роки й відбуваються на тлі Андріївського узвозу — вулиці, яка з?єднує низ міста з верхом, дитинство героя — зі зрілістю, скороминуще — із вічним. Роман «Андріївський узвіз» розрахований не лише на шанувальників рідного слова, але й на всіх, хто звик читати.
Хоча вона і написана дуже чудовою мовою, більш депресивної книжки я ніколи не читала. В ній нема жодної сюжетної лінії, яка мала б щасливе закінчення.
там одна сюжета лінія 🙂 а у неї, наче в макраме вплітаються інші. а всже разом - то може трохи сумненько вийшло:)
классна книжка. Є в ній щось дивне,магічне, нече губишся у цій подорожі, незважаючі на те, що загалом написана майже тим самим модним цинічним стилем як і багато з українських сучасних книжок.