Праця Володимира Кушпета пропонує не просто новий погляд на еволюцію, функції та життя кобзарів і лірників. Вона послідовно й аргументовано вибудовує концепцію побутування цілої організованої спільноти ─ старцівства ─ яке стереотипні скупі уявлення про музик-жебраків не те що не вичерпують, а навіть ображають. Мимохіть простовуючи сторічні нашарування поглядів націоналістів, радянських ідеологів, епігонів, горе-етнографів і романтиків, автор ясно і твердо зазначає: «кобзарства як історично-соціального чи політичного явища в Україні не було». Кілька нашвидкоруч розтиражованих та заідеологізованих образів із тих часів мало спільного мають із автентичними співцями .
Кардинально відрізнялися старці й від жебраків – «неконтрольованої маси, серед якої не існувало жодних чеснот, правил, норм». Були серед старців не лише лірники, кобзарі й бандурники (старці-виконавці), а й псальмоспівці (стихівничі), які співали духовних «стихів» гуртами, без супроводу музичних інструментів. Всі вони належали до цехів ─ інституційних об’єднань, що складали централізовану організацію національного масштабу.
Братія мала чітку ієрархію та устав, спільний жаргон. Жорстка система навчання та власні ритуально-обрядові практики забезпечували консерватизм організації: вона була не просто замкнена для невтаємничених ─ старці намагалися приховати саме існування своєї общини. Та найбільш таємними і досі нерозгаданими є тексти, складені братією ─ «Устиянські книги». Спроби етнографів розкрити цю таємницю одного разу мало не призвели до замовного вбивства.Дослідження доповнене схемами музичних інструментів, описами основних відмінностей техніки гри старців-виконавців, подано нотні записи, численні ілюстрації, словник старцівського жаргону та добру бібліографію.
Автор обстоює виняткове духовне значення старцівства, виразно простежує глибокі християнські підвалини світогляду старців, різносторонні взаємини їх цехів із православними монастирями та церковними громадами. Праця справді спонукає думати, породжує багато запитань, відповідати на які автор поки не збирався. І якщо це видання не відродить вповні автентичну традицію старцівства, то напевне збудить живий інтерес: де ж почалася сучасна затерта кобзарська «традиція»?
Добавить комментарий