Дуже зручно міряти, уявляти і співвідносити відстані в просторі одного міста, якщо мислити переважно категоріями цього простору. Навіть не важко прослідкувати, як тоді змінюється ставлення до відстаней. Коли я жила в іншому, меншому місті, моя школа знаходилася як на мене дуже далеко – на одній із окраїн. Однак в межах Києва шлях, який я долаю щоранку від дому до роботи, десь приблизно дорівнює відстані від того міста до найближчого районного центру області. Тепер, коли своїм містом вважаю Київ, ця відстань зовсім не здається мені аж такою великою. Зрештою, до усього звикаєш, а тим паче – до відстаней. Малим дітям дуже далекою може здаватися дорога до найближчого у районі магазину, куди їх відсилають батьки по хліб, а згодом вони виростають, і їдучи на зустріч з друзями, за п’ять хвилин долають вкількоро більшу відстань від під’їзду до станції метро, навтіь не помічаючи, чи бодай не зосереджуючись на цьому. Тож поняття відстані завжди є відносним, навіть в межах одного міста. В Києві є безліч відстаней. Залежно від їхньої для нас важливості, а ще від стосунків зі світом загалом, можуть вони здаватися нам чи мізерними, чи нездоланними. Зрештою, кожен із нас сам визначає і все життя носить у собі свої приватні відстані. Так, найближчі люди залишаються найближчими, навіть коли перебувають на іншому боці земної кулі. І найголовніше – долаючи відстані географічні вміти зберігати й не зрушувати ці свої, інші, набагато важливіші відстані, щоб усе, що є близьким і важливим, залишалося близьким навіть тоді, коли є тимчасово фізично далеким.


З найвищої гори над Дніпром, з дев’ятої колії Залізничного Вокзалу, з вікна будь-якої вулиці, з найменшої кав’ярні … Звідки завгодно – Погляд на Місто, щодня, о 23:15 на Радіо Київ