Ще цікавішими в цьому плані були піддашшя і горища, на яких мешканці дому зберігали різноманітні речі, що вийшли з ужитку, але колись теоретично могли б знадобитися. Саме там зазвичай спадали на думку найцікавіші сценарії ігор, розказані історії здавалися набагато вірогіднішими і гостросюжетнішими, місто ж звідти виглядало значно просторішим і водночас – майже іграшковим. Саме через пікантне місце проживання таким бажаним і омріяним гостем був казковий герой Карлсон. Втім, і дорослішаючи, не втрачаємо інтересу до дахів, через це таким попитом користуються ресторанчики і кав’ярні, що там розташовані, а мати в себе на даху оглядовий майданчик чи невеличкий садочок з вазонів вважається майже розкішшю. Закохані мрійники будь-якого віку час від часу вилазять на дахи з гітарами, пензлями і мольбертами, фотоапаратами чи просто з хорошою компанією і пляшкою вина. Мені дуже подобається бачити з даху місто – бо тоді гостро відчувається наскільки твоїм є цей заставлений маленькими і більшими будиночками такий далекий і відкритий простір. А ще з даху густішим здається надвечір’я і ближчими – зірки, бо між ними і тобою не опиняється ліхтарне світло. Тому нечасті випадки, коли я піднімаюся на дах для мене завжди як маленькі далекі подорожі в новий незнаний світ, хоча й дахи – це всього на всього друга, а може – одна з безлічі площин міста.
Катерина, не сбросите ли вашу краткую творчу биографию и мэйл для связи на адрес arkshtypelсобакаyahoo.com
Тот мэйл, который Вы дали в Киеве как свой домашний, был заморожен.
Сейчас готовится подборка переводов для журнала "Арион" - надо будет выслать Вам переводы и получить согласие на публикацию.
Заодно - нет ли у Вас координат Галины Глодзь и Галины Ткачук?
я підозрюю, что у каті є набагато кращі фотографії себе 🙂