«Обозреватель» пропонує згадати, якою була столиця України раніше, та порівняти реалії минулого з сьогоденням.

Київський університет

Як і годиться, освіта в Києві завжди була на високому рівні. Одним із перших вищих учбових закладів України у 1834 році став Київський університет. Тоді було підтримано подання міністра освіти С.С. Уварова про створення університету класичного типу. Заклад назвали у честь рівноапостольного князя Володимира.

З 1939 року університет став Київським Національним університетом імені Тараса Шевченка. Спочатку заклад був представлений лише одним корпусом (відомим нині червоним), а у 1964 році з’явився комплекс корпусів на Виставковому центрі.

Поштова площа

Поштова площа в Києві існує на місці, де в минулому знаходилася поштова станція, що пояснює назву площі. Тут проводилася робота з кореспонденцією, міняли коней поштовим службовцям. Безпосередньо від Поштової площі в Києві бере свій початок Дніпровська набережна і вулиця Петра Сагайдачного.

У центрі площі стоїть старий одноповерховий будинок поштової станції. Вона функціонувала аж до 1919 року і на сьогоднішній день є пам’ятником архітектури. На Володимирському узвозі встановлено пам’ятник електричному трамваю, який був першим запущеним трамваєм на всій території України і Росії.

Лук’янівка

Історія цієї столичної місцини почалася у 1820 році із заснування  селища з однойменною назвою. Проте справжній успіх до Лук’янівки прийшов у 1913 році, коли тут була проведена перша Всеросійська спортивна олімпіада. У 70-80 роки 20 ст. старі будівлі були майже повністю знесені.

У 1996 році між станціями «Золоті ворота» та «Дорогожичі» побудували ст. М. «Лук’янівська».

Андріївський узвіз

Верхня частина Андріївського узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв’язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між пагорбами Андріївської (Уздихальниці) та Замкової, Хоревиці та Старокиївської гір. У 1711 році за наказом тодішнього київського губернатора проїзд між Замковою та Андріївською горами було розширено, і він став придатним для користування не лише для пішоходів і вершників, а і для проїзду запряжених кіньми й волами возів. Назву узвіз одержав, імовірно, у 18 ст. від Андріївської церкви (збудована у 1744—1754, архітектор Б.Растреллі).

У квітні 2012 року Андріївський узвіз було реконструйовано – відновлена бруківка та фасади будинків. Проте декілька споруд були знищені. Це будинки №10-а, №10-б та №911, які раніше знаходилися навпроти музею ім. Булгакова.

Національний цирк України

Нинішню будівлю цирку було відкрито 5 листопада 1960 року (архітектор – В. Жуков). У 1998 році Київський державний цирк отримав статус Національного цирку України, що дало йому юридичне право називатися головним цирком країни.

Проте циркова справа в столиці має давню історію. 28 грудня 2000-го виповнилося 125 років з часу заснування в Києві стаціонарного цирку. До того в місті існували лише тимчасові дерев’яні або брезентові цирки, кожен з яких працював кілька місяців, після чого їх розбирали.

Хрещатик

Забудова вулиці почалася наприкінці 18 ст. від урочища Хрещатик. Перші будівлі були дерев’яні. Першою кам’яною будівлею був маєток пана Головинського (збудовано наприкінці 18 ст.), хоча до 1849 року в ньому розміщалась губернська поштова контора з відділом для диліжансів.

Формування Хрещатика як вулиці почалося з 30-40-х років 19 ст. У 70-80-х роках того ж століття тут будувались переважно триповерхові будинки з магазинами, приміщеннями для контор і банків. З того часу він, вважається, і став головною вулицею Києва. Його продовжили аж до Бесарабської площі, і довжина вулиці досягала 1,2 км (Хрещатик й досі — найдовша центральна вулиця Європи).

Національна опера

Постійна оперна трупа була організована у Києві 27 жовтня (8 листопада) 1867 року. Поштовхом до створення постійно діючого театру стали успішні гастролі італійських оперних труп у 1865-1866 роках у Києві. Трупа працювала у приміщенні Міського театру, збудованого у 1856 році за проектом архітектора І.Штрома.

З приходом радянської влади у 1919 році театр було націоналізовано і названо Державним оперним театром ім. К.Лібкнехта, з 1926 — Київська державна академічна українська опера (постановки йшли українською мовою), а в 1934 році, з поверненням Києву статусу столиці — Академічний театр опери і балету УРСР.

В 1939 році театрові було присвоєне ім’я Тараса Шевченка.

Національна філармонія

Відлік концертних сезонів Національна філармонія веде з 1863 року, коли було засновано Київське Відділення Імператорського Російського Музичного Товариства. З 1927 по 1934 роки Державна філармонія працювала у Харкові, що був у ті роки столицею УРСР. У 1934 році Державна філармонія повертається до Києва. Концерти і музично-лекторійна робота проходили у різних залах і робочих клубах. У 1937 році при Держфілармонії під керуванням Натана Рахліна почав працювати Державний симфонічний оркестр.

У 1962 році в честь святкування 120-річниці від дня народження і 50-річчя від дня смерті М.Лисенка Колонній залі Київської Державної філармонії було присвоєно його ім’я. До 100-річчя з часу побудови Купецького зібрання цьому будинку надано статус пам’ятки архітектури. У 1980-ті роки Філармонія пережила кілька аварій. Були затоплені підвали, через що загинули архіви і одна з найкращих нотних бібліотек у Києві.

Дарниця

Одна з перших згадок про Дарницю датована 1509 роком, коли вона перебувала у володінні Києво-Печерського та Микільського монастирів. У 1765-69 роках згадується хутір Дарницький з млином на річці Дарниця. Інтенсивне освоєння Дарниці як житлового та господарського району розпочато в процесі будівництва залізниці Київ-Курськ у 2-й половині ХІХ століття.

У 1860-х роках виникає селище Нова Дарниця, що опинилося у межах Києва з 1927 року.  Під час Другої світової війни дарницькі селища та промислові підприємства обабіч залізниці були повністю зруйновані. Інтенсивне житлове та промислове будівництво у Дарниці розгорнуто з кінця 1940-х років.

У 1935 році було утворено Дарницький район міста Києва, затверджений у сучасних межах у 2002 році.

Фото Юрія Коломицева

Під час підготовки матеріалу були використані інформаційні дані з

  1. Енциклопедичного довідника «Київ», К.: «Головна редакція УРЕ», 1986 р.

  2. Короткого топонімічного довідника, К.: «Павлін», 2003 р.