Поїздка на вихідні «Полтава. Опішня. Диканька»

07:30 відправлення туристичним автобусом від станції метро «Вирлиця».

13:00 прибуття в м. Полтава. Поселення в готель «Атмосфера». Відпочинок з дороги.

14:00 Автобусно- пішохідна екскурсія по місту. Місто Полтава, як відомо, посідає особливе місце в історії української нації та держави. Біля його стін не раз відбувалися події, що визначили долю України та  впливали на європейські справи. Засноване слов’янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст. Наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави.

У ХІ-ХУІІ ст. Полтава існувала на кордоні між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя  привели до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж тривалого часу.

В 1709 році під Полтавою відбулась вирішальна битва Північної війни (1700-1721 р. р.).  Населення міста та російський гарнізон на 3 місяці скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі сили. Тим самим  полтавська битва стала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України. У зв’язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви центр губернії почав забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

Збагачена величною історичною спадщиною, провінційна Полтава перетворилася на унікальний осередок духовного життя. Тут зароджувалися таланти, ідеї, проекти, події, реалізація яких вплинула на розвиток української і всесвітньої історії XIX — XX ст. В місті оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П. Мирний, І.Нечуй-Левицький, В. Короленко, В. Докучаєв і В. Вернадський, М. Вавилов, М. Скліфосовський, М. Кропивницький та інш.

Під час екскурсії ми почуємо містичні історії родини Пушкіних та Гоголів, дізнаємося про появу та зникнення масонської Ложі в місті Полтава, побачимо міфологічну символіку краєзнавчого музею та приховані символи на монументі Слави. Відчуємо природу полтавської землі з погляду біоенергетиків та послухаємо про чудеса Хрестовоздвиженського монастиря. Ну і, звісно, численні таємниці розкриє Кадетський Корпус. Побачимо  ще одну «народну» візитівку Полтави – пам’ятник галушці. Цей символічний знак, присвячений традиційній страві,  привертає увагу туристів і місцевих мешканців, і є одним з об’єктів для фотографування. Посидіти у ложці поруч із галушками вважається головною «родзинкою» більшості фотосесій. 

08:00- 8:30 сніданок в готелі.

9:00 переїзд  до селища Опішня. Старовинне козацьке містечко Опішня — це «гончарна столиця» України. На початку ХХ століття тут було майже 1000 гончарів. Їхні вироби розходилися по навколишніх селах і далеко від Полтавщини. Відтоді до витворів місцевих майстрів почав пильно придивлятися весь цивілізований світ. Їхні вироби колекціонували. Відомі випадки, коли посуд у гончарів забирали ще теплим прямо з гончарного кола. 11 березня 1986 року в Опішні був  заснований музей гончарства. Через три роки прийнято урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника українського гончарства — науково-дослідного і культурно-освітнього закладу. На сьогодні музей-заповідник володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів (близько 55000). 

11:00  переїзд  до селища Великі Будища. А як давно Ви були на весіллі? А на справжньому українському весіллі з піснями, скринею нареченої та обрядами? Унікальні експонати весільних обрядів, вишиті рушники, весільне вбрання та скриня нареченої ‒ усе це можна не лише побачити, але й приміряти чи взяти до рук в єдиному в країні Музеї українського весілля, що знаходиться в селі Великі Будища, Диканського району. Тут  повністю зламані музейні стереотипи: відсутня тиша, а замість надписів «Руками не чіпати» чи «Картина охороняється» працівники музею запрошують відвідувачів взяти участь у весільних обрядах, взяти до рук експонати,  і, навіть, приміряти етнічне весільне вбрання.  

13:00  переїзд  до селища Диканька. Напевно важко  знайти людину, яка не чула, не читала або не бачила фільм за твором М.В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Сюжет розгортається в українському селі.  Ніким не помічені, в небі кружляють двоє: відьма на помелі, яка набирає в рукав зірки, і чорт, який ховає в кишеню місяць, думаючи, що  темрява утримає в будинку багатого козака Корнія Чуба, запрошеного до дяка Осипа Никифоровича на кутю, і ненависний  бісу коваль Вакула (який намалював на церковній стіні картину Страшного суду і посоромив чорта) не наважиться прийти до дочки Чуба,  Оксани… Гарненький початок, правда?  Невже Гоголь все це вигадав чи  все таки записав зі слів місцевих жителів які все це бачили на власні очі J?  Можливо Диканька  дійсно місце містичне? Як виявилося, за цим селом вже давно закріпилася слава дивного місця — погода тут не така, як в сусідніх селищах, машини ламаються, а туристи і навіть місцеві аборигени – губляться.

Під час екскурсії  Вас чекає театралізоване дійство за  українськими традиціями. Гоголь власною персоною, Солоха, коваль Вакула прийдуть привітати Вас. Будьте впевнені — Ви відчуєте українську культуру, пронизану гоголівським колоритом. Але Диканька це не тільки література. Вперше  в  історичних документах Диканька  згадується у 1658 році. До заселення села козаками український народ жив тут в підземеллях, побоюючись розорення татарами.  Про це, зокрема, свідчать кілька печер, які з’єднані підземними ходами.  Пізніше Диканька стала вельми облагородженою садибою генерального судді  Кочубея, який до страти за зраду Мазепи, перетворив невелике козацьке село в мальовничий куточок.  Тут були створені сади і парки, з далеких Італії та Греції привезли скульптури і фонтани, а  по тернистим стежках парків гуляли павичі і фазани.  Але, як і багато маєтків  і садиб, з приходом радянської влади Диканька була практично знищена. 

Один з найбільш значущих тутешніх предметів гордості — Тріумфальна арка.  Ще в далекому 1820 році вона була побудована за проектом спеціально запрошеного італійського архітектора  Луїджі Руска.  Арку, разом з цілим палацовим комплексом, звели безпосередньо перед в’їздом в садибу, коли Диканьку своїм візитом вшанував імператор Олександр I. До того ж, вона уособлювала гордість місцевих жителів за перемогу над французами у війні 1812 року.  Варто згадати про Миколаївську церкву, побудовану в 1794 році.  Формально — це реконструйована дерев’яна церква, в якій замінили купол (він став подвійним), стіни звели з каменю, а всередину поставили вражаючий в своїй красі різьблений дубовий іконостас. У цьому храмі зберігалася чудотворна ікона святителя Миколая, до якої  з вірою приступали хворі  і знедолені.  Серед них — Марія Гоголь-Яновська, яка вимолила у святого народження дитини. Саме на честь чудотворця Миколая батьки і назвали свого сина Миколою- так з’явився на світ молитвами своєї матері відомий письменник Микола Гоголь. У церковному підземеллі знаходиться й  усипальниця вісьмох членів сім’ї  Кочубеїв.

Транспортний засіб  проходить обов’язкову перед рейсову обробку (хімічну і миючу чистку, обробку поверхонь антисептичними засобами). В автобусі у вільному доступі знаходяться флакони з антисептиками і вологі антисептичні серветки. Обов’язковим є наявність і використання масок.

Тур організований разом із нашим партнером Богемія Сервіс.