Історія Києво-Могилянської академії

Старовинний гуртожиток, споруджений на замовлення Київської академії для проживання студентів. Автор проекту — випускник Академії архітектор І. Григорович-Барський. У первинному варіанті споруда була одноповерховою, виконаною в барочних формах.

Після пожежі у 1811 р. перебудована за проектом арх. Меленського. В результаті добудов і перебудов стала двоповерховою, набула рис класицизму. З 1816 по 1832 рр. у приміщенні бурси розташовувалась духовна семінарія, а з 1832 р. — Києво-Подільське духовне повітове училище, за радянських часів — Київський факультет Одеської державної морської академії.

У 1974 р. на головному фасаді бурси встановлено меморіальну дошку видатному українському композитору та оперному співаку, випускникові КМА С. С. Гулаку-Артемовському.
Поряд із бурсою діяла студентська лікарня. Це Велика бурса, а Малі бурси в ті часи існували майже при всіх подільських церквах. Академічна бурса була постійно переповнена і не могла вмістити усіх бажаючих. Решту розміщували у Малій бурсі (на відміну від академічної Великої) — у приміщеннях київських подільських церков — Добро-Микільської, Покровської, Набережно-Микільської, Іллінської, Миколи Притиска та ін. Зараз приміщення бурси вже повернено Академії.

Іллінська церква.

Давні історики Києва ставили цю церкву в зв’язок із церквою Св. Іллі, в якій, згідно з літописом 945 р., частина «дружини» князя Ігоря заприсяглася дотримуватися умови з греками. А втім історично цю церкву можна простежити тільки з початку 17 ст., коли вона була ще дерев’яною.

Сучасний мурований будинок церкви побудовано 1692 р. коштом київського міщанина Петра Гудими. Він має властиву дерев’яним українським церквам трикамерну конструкцію, якій відповідали три бані й барокові хрещаті вікна (пізніше перероблені). Окраси вікон долішнього поверху свідчать про участь у цій будові московського майстра. На початку 18 ст. поруч з церквою побудовано ще одну невеличку, з шатровим верхом, «слухами» для дзвонів та півбанком з мурованою шийкою. Збудував її (майже одночасно з добромикільською дзвіницею), безперечно, заїжджий московський майстер. 1775 р. церкву поновлював полковий осавул Павло Гудима. До цієї доби належить дуже характерна з парними колонами та розірваним фронтоном барокова брама. У першій половині 19 ст. прибудовано перед входом до церкви притвір з класичним портиком і правий приділ. Належить громаді УПЦ(МП).

Капличка Сагайдачного.

Гетьман Петро Сагайдачний був опікуном Київської Братської школи, 1619 р. вступив до Київського братства «з усім військом». Під час його поховання 22 спудеї читали панегіричні вірші. За письмовими джерелами, його поховали за престолом Богоявленської церкви (яка стояла на території сучасної Академічної площі). Будівлю старенької церкви було перенесено на Андріївську гору. 1693-95 рр. на місці старої церкви було закладено Богоявленський собор. Могилу Сагайдачного перенесли під південну стіну собору, але куди точно — невідомо. Відомості про це поховання втрачено. Тому капличка вважається за умовне місце поховання гетьмана, її було встановлено разом із самбірцями, земляками Сагайдачного (родом із м. Самбора, Львівської області), які привезли з батьківщини землю.

Келії (1823-79 рр.)

 Одноповерхові келії збудовано 1823 р. У 1879 р. за проектом арх. В. Ніколаєва добудовано другий поверх.

Фасад виконано в стилі пізнього класицизму.

Корпус ігумена (1781 р.)

Ігумен Братського монастиря був одночасно і ректором Академії. Споруду збудовано за ігумена Касіяна Мехницького. Автор проекту невідомий. У 20-х рр. здійснено ремонт і перебудову за проектом арх. А. Меленського. Первинне планування не збереглося.

Криниця (19 ст.)

Такі криниці в Києві були нечисленні. Існування криниці свідчило про достатнє матеріальне забезпечення Академії.

Меморіальні дошки.

Ломоносову М. В.: встановлена на будинку циркульного корпусу НаУКМА (вул. Г. Сковороди, 2), де у 1734 р. навчався Михайло Васильович Ломоносов (1711-65 рр.). Дошка-граніт, барельєф; скульптор І. С. Зноба, арх. С. М. Биков; пам’ятний знак відкрито в 1973 р.

<

Сковороді Г. С.: встановлена на будинку циркульного корпусу НаУКМА, де 1738-42 рр. і 1744-50 рр. навчався Г. С. Сковорода. Дошка-граніт, барельєф; скульптор І. Кавалерідзе, арх. Р. П. Бикова; відкрито в 1964 р.

Могилі П.: встановлена на будинку циркульного корпусу фундатору КМА, архімандриту Києво-Печерської Лаври, згодом митрополиту, «старшому брату» і опікунові («довічному опікунові і наставнику») Петру Могилі. Встановлено на честь 400-річчя з дня народження у 1996 р.

Новий академічний корпус (1822-25 рр.).

Збудовано за проектом арх. Л. Шарлеманя під керівництвом арх. А. Меленського. В корпусі були розташовані навчальні аудиторії та квартири викладачів Академії, на третьому поверсі — гуртожиток студентів духовної академії. У 1846 р. за проектом арх. П. Спарро було добудовано додаткові приміщення. 1863-64 рр. новий академічний корпус перебудовано в стилі пізнього класицизму.

Для Київської Духовної академії на фронтоні була намальована розкрита Біблія, яку потім представники військово-морського училища переробили на свою емблему — якір із гаслом «Партия — ум, честь и совесть народа».

Проскурня (1826 р.)

 Корпус проскурні з північного боку прилягає до монастирських мурів. Тепер будівля має спільний об’єм з корпусом ігумена.

Сонячний годинник (кінець 18 ст.).

Збудовано за проектом викладача математики Київської академії Брульйона, очевидно, як посібник з астрономії для слухачів академії. Належить до сонячних годинників вертикального типу. Дата на передньому циферблаті «1826» — напевно, час відкриття циферблатів.

Староакадемічний (Мазепин) корпус.

 У 1703 р. Іван Мазепа заклав на території Братського монастиря будинок Академії, а в 1704 р. було закінчено його будівництво.
Спочатку споруда була одноповерховою. Прямокутна, складалася із шести класів і трьох сіней, кожні два класи мали один вихід. Кожен із класів виходив двома вікнами на відкриту галерею, яку утворювали дев’ять кілеподібних арок. До класів вели три входи, центральний завершувався бароковим фронтоном. Дах — двопохилий.

За наказом Рафаїла Заборовського був добудований другий поверх, на якому розмістилися класи філософії та богослов’я та Конґреґаційна зала, в якій відбувалися студентські диспути. В результаті добудов будівля стала триповерховою з однобанною конґреґаційною церквою Благовіщення (освячена в 1740 р.). Колонада з’єднала другий і третій поверхи.

Під час пожежі в 1811 р. будівля Академії разом із конґреґаційною церквою згоріли. Вигоріли перекриття і дерев’яні конструкції, залишилась лише кам’яна коробка. Корпус було відбудовано за проектом арх. А. Меленського. Споруда не зазнала великих змін. Її було виконано в стилі бароко. Взагалі, Академія двічі горіла і після цього її двічі відновлювали.
У 70-х рр. 19 ст. у будівлі було здійснено ряд перебудов, що змінило вигляд південного фасаду. Під приводом розташування на другому поверсі бібліотеки були замуровані вікна, що виходили на верхню галерею, а згодом і сама галерея.

У 1872 р. при Київській академії засновано музей старожитностей із церковно-археологічним товариством при ньому (під час облаштування музею було замуровано галерею першого поверху). Музей містився в шести залах старого академічного корпусу, що зібрав у цих стінах завдяки сорокалітній самовідданій праці професора М. І. Петрова величезні скарби. Після революції музей було перенесено до Лаврського державного заповідника. Старовинний будинок передано ВУАН. У 1929 р. будинок знадвору відремонтовано і пофарбовано у два тони. У середині містилася книгозбірня колишньої Академії, що становила складову частину Всенародної бібліотеки при ВУАН і мала 158 тис. томів, серед яких були і книги ще з першої академічної книгозбірні часів П. Могили. Для зберігання книжок по периметру стін верхнього поверху були зроблені фундаментальні, до самої стелі, книжкові шафи, для сполучення першого і другого поверхів — гвинтові чавунні сходи. Під час проведення повітряного опалення збудували підвальне приміщення, головний вхід закрили скляним тамбуром.
У середині корпусу висить картина із зображенням Академії 19 ст., з усіма будівлями, церквою Благовіщення, собором, дзвіницею на Циркульному корпусі. Староакадемічний, або Мазепин, корпус зображений на печатці Академії.
Зараз у староакадемічному корпусі працює Дослідницька Бібліотека (загальна читальна зала, зала періодики, відділ книгозберігання, фонд колекцій та рідкісних видань, науковий архів), найурочистіші й найважливіші події, зустрічі з видатними людьми відбуваються у Конґреґаційній залі. Частина великої будівлі віддана під Центр Сучасного Мистецтва Сороса.

Церква Миколи Набережного.

Вперше згадується в серпні 16 ст. У 1772-75 рр. на місці давньої дерев’яної побудовано теперішню муровану церкву за проектом київського архітектора, випускника КМА І. Григоровича-Барського. Зразком, що за ним цю церкву побудовано, була церква в селі Лемешах на Чернігівщині, побудована коштом «статсдами» Н. Д. Розумовської над могилою її чоловіка, Лемешівського козака Григорія Розума.

Церква має в плані прямокутник з низькими півкруглими виступами по всіх чотирьох боках. Баню церкви з арочками на подвійних колонах арх. Барський, можливо, узяв з малюнків свого брата, мандрівника Василя Григоровича-Барського, який зі своїх довгих мандрівок по Сходу привіз низку архітектурних малюнків. Належить громаді УАПЦ.

Церква Святодухівська (Трапезна).

Побудована на початку 30-х років 17 ст. покровителем Києво-Могилянської академії митрополитом Петром Могилою як учбове приміщення для колеґіантів. При ньому була й домова церква Св. князів Бориса й Гліба або Борисоглібська. Неофіційно її називали ще Конґреґаційною, бо служила школа для академічних зібрань. Тут ще була й трапезна, звідки друга назва церкви — Трапезна.

Після пожежі у 1811 р. Трапезна перебудована архітектором А. Меленським (кругова прибудова). Сюди ж був перенесений престол з церкви Святого Духа. І Трапезна отримує своє третє найменування — Святодухівська. Як учбовий корпус Трапезна служила до побудови нового учбового корпусу, т. зв. Мазепиного (1704-1706).
Трапезна використовувалась, як і раніше, для зібрань академічної корпорації. Щороку 21.12 тут відбувались вибори нових її членів, а 31.12 — літургії й панахиди на честь Петра Могили й інших благодійників Академії.
У 1863 р. Святодухівська церква була ще раз перебудована: знято перекриття другого поверху у зв’язку з перенесенням бібліотеки до Мазепиного корпусу. Церква вважалась найкращою серед невеликих церков Києва з найкрасивішим іконостасом.

Циркульний (Ковніровський) корпус.

Будівництво відбувалося у три етапи. У 1899 р. були збудовані одноповерхові торговельні лавки. У 1904 р. було добудовано другий поверх. А в 1953 р. ця споруда стала триповерховою і набула сучасного вигляду.
Дзвіниця (1756-59 рр.), арх. С. Д. Ковнір; висаджена в повітря у 1933 р.

2-й корпус (1957 р.)

Це споруда недавня, збудована у 1937 р. після того, як 1933 було знесено Богоявленський собор. Це був гуртожиток для сімей військових моряків. Раніше тут було приміщення, де засідало академічне правління.

4-й корпус.

 Колишній будинок Вищого політичного училища військово-морського флоту. Зараз функціонує як 4-й корпус.