Лена Смовженко
Одного разу в моєму житті трапився Київ. Саме так — трапився, подібно до свята, дива чи одкровення. Подібно до першого кохання, яке приходить із запізненням, але ти розумієш — його варто було чекати. Подібно до істини — це назавжди. Відтоді я пишу для Нього свої найщиріші освідчення і називаю їх просто — екскурсії. І кожного разу, милуючись Києвом, згадую рядки Ліни Костенко: Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори.
