Подвиги, слава, міське господарство, видатні городяни, а все разом – історія. Київ донедавна мав усі шанси залишитися без історії. Бо вісім довгих років, аж до торішньої весни, Музей історії Києва – краса і гордість столиці України двох попередніх десятиліть – не мав свого приміщення. Його унікальних експозицій ніхто не бачив, співробітники та ящики з експонатами тіснилися на одному з поверхів «Українського дому», ЗМІ час від часу скандалили й бідкалися, а віз, тобто Музей, залишався там же.

Поки нинішнє міське керівництво на чолі з Олександром Поповим не знайшло рішення проблеми, впритул зайнявшись нею. І заклад отримав нову будівлю біля станції метро «Театральна». Сьогодні тут, у самому серці столиці, розташувався музейно-виставковий центр «Музей історії міста Києва»

Історія

«Історія міського Музею, – розповідає заступник директора закладу Анатолій Збанацький – відомий вчений, син письменника Юрія Збанацького, – і сама доволі історична. Вона коротка, але насичена.

14 листопада 1978 року Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про створення в Києві музею міської історії. У Москві та в Амстердамі такі музеї діяли ще з 90-х років XIX століття, у Белграді та Гельсінкі – з початку ХХ-го, а в Лондоні музей історії відкрився лише на два роки раніше київського – 1976 року, за ініціативи Лондонської міської корпорації. Напередодні 1979 року співробітники Музею та його первісна база розмістилися у знаменитому Будиночку Петра на Подолі. Там почалося формування музейних фондів з експонатів, переданих Інститутом археології Академії наук УРСР, та подарунків від київських підприємств і установ.

До 1500-річчя Києва наш Музей урочисто переїхав до Кловського палацу, що на нинішній вулиці Пилипа Орлика, 8. В історичному палаці, зведеному у 1752-1756 роках архітекторами Гoтфрідом Іoгaнном Шеделем, Василем Нейоловим і Степаном Ковніром, який є чудовою архітектурною пам’яткою середини XVIII століття, перед тим містився державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Тоді ж для цього музею спеціально побудували біля Дніпра величезний меморіал з гігантською фігурою Батьківщини-матері.

26 травня 1982 року в блиску й пишності Кловського палацу урочисто відкрилася перша експозиція Музею історії міста Києва. У її створення було вкладено колосальну працю 37 підприємств республіки, ленінградських художників зі створення діорам і багато-багато інших.

На той час наш Музей мав 18 експозиційних залів, виставковий і актовий зали, а музейні фонди налічували 40 тисяч експонатів. Забігаючи наперед, скажу, що до 25-річчя створення Музею фонди становили вже понад 200 тисяч одиниць.

Тоді ж музейна колекція складалася з археологічних матеріалів, знайдених на території міста, етнографічної та нумізматичної колекцій, колекції ікон, поштових листівок, побутових речей киян різних часів і так званих тематичних комплексів, що відносяться до ХХ століття.

У Кловському палаці Музей жив, діяв і розвивався цілком щасливо 22 роки, аж поки не виникла проблема. Виявилося, що палац став ласим шматком для великих відомств, і вони почали за нього боротьбу. Перші спроби відібрати у Музею приміщення датуються приблизно 1996 роком, але тоді ми вистояли. Трималися сім років, доки розпорядженням Кабінету Міністрів №506-р від 11 серпня 2003 року палац не був переданий Верховному Суду України. Передача приміщень палацу відбулася 26 травня 2004 року. І досі Верховний Суд України вершить там правосуддя. А ми до недавнього часу були, як мовиться, музеєм-безхатченком…

10 березня 2004 року Музей закрили для відвідувань. Експозицію демонтували, разом з матеріалами фондів поклали у 1700 ящиків різного розміру і перевезли на один з поверхів Палацу мистецтв «Український дім» на Хрещатику. Там ми й жили до минулого року. Як – не питайте. Коли 2011 року заговорили про можливість передачі нам скандальної будівлі торгового центру біля станції метро «Театральна», ми спочатку не повірили. Однак міська влада проявила волю і рішучість. Міському управлінню культури рік тому було виділено кошти на створення нової експозиції музею – 5 мільйонів гривень. На них закупили музейне обладнання і мультимедійні системи.

2 7 травня 2012 — го , до 1530-річчя Києва, відбулася урочиста презентація нової будівлі Музею історії міста. А до минулорічного Дня незалежності відкрилася і нова експозиція».

Експозиція

«Наша експозиція поки що далека від досконалості, – розповідає Наталія Пінчук, завідуюча науково-просвітницьким відділом Музею, – надто багато часу ми провели у стані «безхатності». Та й сучасна офісного типу будівля на відміну від історичного палацу вимагає нових підходів. Тому, згідно із новою концепцією, ми використовуємо так звану прогресивну форму подачі матеріалу, коли в експозиції старі експонати поєднуються з новими технологіями. У залах встановлені великі плазмові екрани, на яких безперервно транслюються сюжети міської історії, поряд з експонатними стендами – інтерактивні панелі. Натискаючи пальцями на сенсорні екрани, можна почитати про історію Музею, Києво-Печерської лаври, Софійського собору, про видатних особистостей або зробити віртуальний 3D тур до інших музеїв – Булгакова, коштовностей або Гетьманства, а також побачити дати найважливіших подій у Києві.

Якщо з технікою самому не впоратися – допоможуть співробітники Музею. Сама експозиція міститься на другому і третьому поверхах будівлі. Другий поверх присвячений історії Києва за часів Давньої Русі, Речі Посполитої, аж до російського періоду. Стіни залів прикрашені старовинними картами, серед яких – унікальна карта міста, зроблена московським полковником Іваном Ушаковим у 1695 році, незабаром після Переяславської ради. На стендах – археологічні знахідки кам’яного і бронзового століть, що відносяться до Трипільської культури і знайдені українськими вченими під час численних розкопок на території Києва, а також стародруки, вироби гончарів, золоті прикраси, залишки кольчужного обмундирування княжих дружинників.

У центрі залу можна побачити чудовий макет-панораму Замкової гори періоду Польсько-литовського князівства, а на одному зі стендів – часослов XVI століття видання першодрукаря Івана Федорова. Цей експонат є для нас особливо цінним, бо його подарував музею Серж Лифар, знаменитий французький балетмейстер київського походження.

Третій поверх займають експонати, що відносяться до періоду від кінця XIX століття і до наших днів. Ця колекція представлена не лише живописом, документами, фотографіями, але і побутовими предметами. Килими, меблі, цегла, посуд, пічні кахлі, фотоапарати, одяг, музичні інструменти – це спроба відтворити побут до деталей. Тут труди Михайла Грушевського, нагороди, капелюхи та фотографії Богдана Ступки, речі оперної співачки Євгенії Мірошниченко, кардіохірурга Миколи Амосова, авіаконструктора Олега Антонова. Ми дуже пишаємося багатою колекцією портретів киян – не тільки знаменитих діячів науки, культури, мистецтва, але і пересічних городян, які ходили вулицями нашого міста 20, 50, 100 років тому…».

День сьогоднішній

«На жаль, у діючій експозиції, – продовжує розповідь Наталія Пінчук, – присутня лише дещиця унікальної 250-тисячної колекції Музею. За допомогою і за підтримки нинішнього керівництва міста ми розраховуємо розширити і суттєво поглибити подачу матеріалу.

Дуже сподіваємося, що у найближчому майбутньому кияни та гості столиці зможуть побачити головний предмет нашої музейної гордості: викарбувану з міді й вкриту позолотою скульптуру покровителя Києва Архистратига Михаїла, яка з 1697 року прикрашала міський магістрат».

Довідка «Вечірки»

Графік роботи Музею:

Понеділок – з 10:00 до 16:00

Вівторок – четвер з 10:00 до 17:00

П’ятниця — неділя з 10:00 до 20:00

Вхід останньої групи — за 60 хвилин до закриття

Санітарні дні: понеділок, вівторок

Вартість квитків: для дорослих — 30 грн, для школярів, студентів та інших пільгових категорій — 15 грн.