Праця М. Ф. Берлинського публікується мовою оригіналу — російською, вступна стаття та коментарі подані українською мовою. Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією одного а найдавніших міст нашої країни. Історія міста Києва / АН УРСР. Археограф коміс., Ін-т археол., Ін-т історії. — К.: Наукова думка, 1991 — 320 с.
Когда торговля не могла воспользоваться ни надежным транспортом, ни экстренной связью, регулярные «Контрактовые съезды» раз в году обеспечивали состоятельным людям всего региона возможность приобщиться к рынку, заключать сделки и договоры на будущее. Естественно, помещики и купцы старались не упускать возможность участия в Контрактах, и количество собравшихся исчислялось десятками тысяч. Одновременно весь Подол захлестывала ярмарочная торговля. …
Их первыми «строителями» стали ручьи и речки, обильно сбегавшие с глинистых холмов, вымывая в них целые ущелья извилистых и глубоких оврагов. Многие киевские спуски до сих пор повторяют извилистые русла этих яров. Удобные для подъема и спуска, они служили архаическими «первоулицами», протянувшимися от укрепленных поселений на приречных холмах к днепровским пристаням и переправам. Таким был Боричев спуск – одна из самых старых киевских улиц, …
Ю.С. Асеев Архитектура древнего Киева. К: Будівельник, 1982 В книге на оснований многолетних, в том числе новейших исследований памятников архитектуры древнего Києва рассказывается об истоках киевского зодчества, основных этапах его развития, стилистических особенностях й месте в историко-архитектурном процессе. Большое внимание уделяется архитектурно-строительным проблемам, детально рассказывается о строительной технике зданий, методах их …
XVII Катерина Воздвиженська довго не виходила заміж. До неї ніхто й не присватувавсь. Воздвиженський затягав до себе своїх земляків, обіцяв їм протекцію, обіцяв велике придане, і всі знали, що в його є багато грошей і всякого добра, але ні один з їх не квапивсь свататься. Всі вже думали, що вона зостанеться панною. Марта Сидорівна вже бідкалась, бо в неї вже підбільшали й менші дочки. Воздвиженський вже хотів просити для неї будлі-де місця …
XVI Здоровий дерев’яний дім Дуніна-Левченка був на Липках, де тоді проживали сливе винятково аристократичні сім’ї, усякі полтавські, чернігівські та здебільшого київські сполонізовані дідичі. Дім був стародавній, схожий на дідицькі будинки по селах в дідицьких багатих оселях. Стародавній сільський ґанок з чотирма дерев’яними колонами виступав сходами на тротуар, а дім стояв трохи осторонь, одгороджений од улиці невисокими залізними штахетами, …
XV Другого дня перед вечором молодий хазяїн з своєю жінкою сиділи в світлиці за столом за чаєм. Чистенька невеличка світлиця аж лисніла в майському теплому світі, що лився через вікна й грав на чистій, недавно помальованій підлозі. Галя була зроду чепурна та чистючка, як і її мати. В покоях було гарно прибрано. На двох образах в кутку Галя почіпляла повишивані взорцями рушники. Над столиком висіло чимале нове дзеркало, а коло його по обидва …
XIV Другого дня прочани одговілись в великій Михайлівській церкві на службі божій у святої Варвари і, вернувшись в гостиницю, пили чай з проскурками, котрі вони подавали на часточку. Напившись чаю, вони розташувались за столом зовсім по-домашньому й почали їсти сніданок. Масючка, й Галя, і панія Висока були убрані в чорне убрання, в чорні чіпки з чорними стрічками. Тільки в Галі червоніла на шиї макова стрічечка та неначе горіли дві червоні …
XIII Саме в половині мая Павло Антонович Радюк з своєю молодою жінкою Галею налагодились їхати до Києва. Радюкові треба було напитувать собі скарбової служби або будлі-де шукать якогось не скарбового місця. Старий Масюк та Олександра Остапівна Масючка — Галині батьки — теж захотіли їхати вкупі з ними на прощу. Лекерія Петрівна Висока й собі пристала до їх, щоб одговіться в Києві в будлі-якому монастирі й поскидать з своєї душі усякі гріхи та …
XII Радюк дождав п’ятниці й прийшов завчасу до Дашковичів. Його просила сама Ольга прийти завчасу, і він дуже хапавсь. В Дашковича ще не було нікого. Ольга здалеки побачила в його під пахвою книжку, і вона аж злякалась. Так вона боялась наукових книжок! — От вам і Шевченко! — сказав він весело, подаючи Ользі руку, а другою рукою — книжку. — Дуже вам дякую, дуже дякую, що пам’ятаєте за мене! — сказала Ольга й просила його сісти на софі, а сама …
