Незабаром до Києва прибули комплектуючі на п’ять тролейбусів моделі ПК-5. Це була двовісна машина з дводверним дерев’яним кузовом за­гальною місткістю 45 чоловік. Потужність електродвигуна становила 60 кіловат. Тролейбус розвивав швидкість до 50 кілометрів на годину.

Одночасно з виготовленням тролейбусів на пустирі біля заводу створювався тролейбусний парк. Відкрили тролейбусний рух (завдовжки 3,5 км) 5 листопада 1935 року.

Новий вид міського транспорту впевнено входив у повсякденне життя киян, завойовуючи їхні симпатії. З року в рік відкривались нові маршрути. Наприкінці 1940 року протяжність тролейбусних ліній становила 15,4 км; кількість тролейбусів — 47 одиниць.

Нове тролейбусне підприємство очолив майстер електроцеху трамвайного заводу Сергій Ребенок. За короткий термін тут сформувався дружний колектив. Але то ще було не підприємство, а лише майданчик для відкритого зберігання тролейбусів, іх технічне обслуговування поки що здійснюва­лось на заводі. Подальший розвиток тролейбусного транспорту перервала війна.

За час окупації Києва фашисти завдали великої шкоди електротранспорту. Вони демонтували й вивезли до Німеччини усю тролейбусну контактну мережу, а також 10 нових тролейбусів. Як транспортне підприємство тролейбусне господарство перестало існувати. Після звільнення міста тролейбусники з ентузіазмом взялися за відбудову. Будувались і нові тролейбусні лінії.

З кінця 50-х років у столиці та інших містах України з’явилися тролейбуси з київською маркою — Київ-2, Київ-4 та Київ-6. З 1960 року столиця взяла курс на імпортний рухомий склад, зокрема тролейбуси чеського та румунського виробництва. З 1968 року у столиці за пропозицією молодого новатора-винахідника Володимира Веклича почали формувати тролейбусні потяги з двох салонів 9 Тр.

Ситуація на світовому ринку наприкінці 80-х років спонукала киян знову братися за виробництво тролейбусів власної марки, цього разу — тривісних. У січні 1991 року такий тролейбус моделі «Киів-11» вийшов з воріт Київського заводу електротранспорту на державні випробування. Наступного року з’явився і двовісний тролейбус «Київ-11у». Новими моделями тролейбусів зацікавились спеціалісти Київського авіаційного заводу «Авіант» та Дніпропетровського машинобудівного заводу «Південмаш». У непростий для України час ці підприємства налагодили малосерійне виробництво цих моделей.

Уже в нинішньому столітті білоруські машинобудівники разом з київськими електротран-спортниками на базі автобуса МАЗ виготовили тролейбус з низьким рівнем підлоги МАЗ-103Т.

За 70 років експлуатації тролейбусного транспорту в колективах тролейбусників зросло чимало висококваліфікованих спеціалістів, новаторів виробництва, майстрів високої культури обслуговування пасажирів.

Генеральний план розвитку міста до 2020 року передбачає побудувати понад 300 км тролейбусних ліній, нове тролейбусне депо та кілька тролейбусно-автобусних парків.

Нині протяжність тролейбусних ліній становить 464,2 км, діє 41 маршрут, у тролейбусному парку 543 одиниці, щодня цим видом транспорту користується понад 780 тисяч пасажирів.