Видатний письменник і журналіст, актор і кінематографіст, архітектор і фронтовик розпочинав свою життєву прозу саме в Києві. Немилість радянської влади і звинувачення у “низькопоклонстві перед Заходом” змусили Віктора Некрасова залишити Україну. Останні 13 років свого життя він провів у Парижі. Попри це, він завжди линув серцем до рідного краю. У столиці його ім’ям названа бібліотека. На його честь було встановлено меморіальну дошку, але особливо символічним став музей Михайла Булгакова, який назавжди “оживив” Некрасова. Експозиція, присвячена митцю, яка відкриється в музеї Булгакова вже восени, особлива з багатьох причин. Місце її проведення своїм існуванням завдячує саме Віктору Платоновичу. Його стаття “Будинок Турбіних”, надрукована 1967 року у часописі “Новый мир”, ознаменувала створення цього нині відомого музею на Андріївському узвозі, 13. Саме він був тим допитливим краєзнавцем, хто поцікавився, чи не мешкали за цією адресою Булгакови. Окрім того, виставка стане першим масштабним вшануванням імені Віктора Некрасова у Києві.
З нагоди 100-річчя з дня народження видатного митця куратор експозиції Тетяна Рогозовська презентувала експонати, що увічнять багатогранний талант письменника. Серед них прижиттєві та нові видання його творів, газети, особисті речі, журнали “Новый мир”, а також фотографії інтер’єру, в якому жив письменник у Парижі та Києві. Поповнить колекцію і книжка пасинка Некрасова Віктора Кондирєва “Спогади про Віктора Некрасова”. Особливу цінність становлять виготовлена до 100-річного ювілею бронзова медаль із зображенням Некрасова, листи письменника і фільм про його величне життя, відзнятий режисером Іваном Зотіковим.
“Ми знайомі з Некрасовим — прозаїком, актором, але мало хто відкрив для себе його як журналіста. Треба сподіватися, що його публіцистичні доробки, кількість яких сягає 200, все-таки впорядкують, і світ зможе подивитися на творчого генія з нового боку”,— зазначив літературний секретар письменника Олександр Парніс. Нині ім’я Віктора Некрасова відоме чи не в усіх європейських державах. Найбільшу славу письменнику принесли його повість “В окопах Сталінграда” і фільм “Солдати”, відзнятий за мотивами цієї ж книжки. Попри те, що феномен Некрасова заслуговує найвищої поваги, його ім’я в Україні напівзабуте, а пам’ять про нього обмежена лише виставкою в музеї іншого митця.
Пару лет назад с огромным удовольствием прочел одну его книгу «Записки зеваки». В ней Некрасов лирически описывает свои ощущения в том или ином месте города. А еще он очень клево объяснил, почему хорошо быть зевакой 🙂