Подія неординарна — бо ця серія десять років не поповнювалася через нестачу коштів. Очевидно, київським «меценатам» київські вулиці цікаві лише як площа для забудови. У цій серії вже виходили книжки про Андріївський узвіз, Володимирську та Хрещатик. Нове видання — 300 сторінок, 200 ілюстрацій — це удвічі товще, ніж «Хрещатик»! Бо йдеться про дві вулиці, цілком особливі в історії міста. До цих вулиць та прилеглих кварталів причетні чи не всі славні кияни: Леся Українка, Ігор Сікорський, Максим Рильський, Михайло Булгаков, Віктор Некрасов, Євген Чикаленко, Ада Роговцева й сотні інших. Якщо Хрещатик — для прогулянок і парадів, то Прорізна-Ярославів Вал — для душі й творчості. Як було сказано на презентації, є всі підстави стверджувати, що світ мало бачив таку концентрацію талантів в одному місці. Водночас Ярославів Вал — це справжній архітектурний музей просто неба. У столиці, мабуть, не знайдеться щільнішої колекції архітектурних раритетів різних епох і культур. Путівник докладно розповідає про всі будинки та садиби, їх власників, забудовників та мешканців. Власне, йдеться про те, хто, коли і де жив — будинок за будинком. Та люди — не вічні, й їхні оселі часто також не вічні, для Києва ця істина, на жаль, надто знайома. А через те простий путівник перетворюється на захопливу драму київського культурного середовища. На цих сторінках поєднується «велика історія» з «мікроісторією» — із свідченнями, які можуть дати тільки люди, котрі на цих вулицях виросли. Таким є розділ, написаний відомим журналістом Валерієм Грузином, — йому ці квартали знайомі ще з 1940-х років. Він пам’ятає, як на розі Ярославового Валу й вулиці Франка, де тепер газетний кіоск, стояв бетонний дот із кулеметними гніздами. Не менше невидимих подробиць живої історії подають інші автори — Василь Галайба (розділ про старовинний побут вулиці Прорізної), Марія Кадомська та Дмитро Малаков (розділи про минуле й сучасне Прорізної-Ярославового Валу). В нашому сьогоденні небагато речей, здатних приносити радість. Ця книжка належить саме до них.
лучше поздно, чем никогда...спасибо