Микола Іванович відомий здебільшого як живописець-пейзажист. Серед його численних робіт є відомий пейзаж “Над Дніпром” (1880-90 рр.), що експонується в столичному Музеї українського

образотворчого мистецтва. З високої піщаної кручі, де за її край відчайдушно зачепилися своїми коренями дерева, видніється наш могутній Дніпро-Славутич, зливаючись з безмежною синню неба. Емоційною наснаженістю, сповненістю життя, надзвичайним ліризмом наповнені його й інші пейзажі. Це й “Мотив околиць Києва” (1879), і “Осінь”, і “Крим” (1892) та інші художні твори.

З 1875 по 1901 рік Микола Іванович беззмінно керував Київською рисувальною школою. Тут отримали перші ази образотворчої грамоти такі видатні українські митці, як М.Пимоненко, С.Костенко, Г.Світлицький, О.Мурашко, П.Чирков, К.Крижицький та ін. У малювальній школі викладали талановиті українські і російські педагоги-художники, яких згуртував педагог Мурашко. Він пристрасно пропагував в Україні мистецтво передвижників, серед яких були й українські митці, обстоював принципи ідейного мистецтва, спонукав своїх численних учнів свято слідувати цим принципам.

Спочатку школа знаходилась у маленькій квартирі на Михайлівській вулиці, і Микола Іванович звертається про допомогу до молодого колекціонера й мецената І.Н.Терещенка. Той, не роздумуючи, допоміг грошима, виділивши 300 руб., а в подальшому пообіцяв виділяти щорічно по 200 руб. Так було покладено початок міському художньому учбовому закладу, який зіграв величезну роль у розвитку образотворчого мистецтва й підготовці українських національних кадрів митців. Невдовзі під школу було знято залу в будинку С.Тарновської на Трьохсвятительській вулиці. Офіційною датою відкриття школи вважається 16 вересня 1876 р., хоча заняття там розпочалися раніше, коли було отримано письмовий дозвіл за підписом ректора університету св.Володимира, що заміщав тимчасово відсутнього попечителя учбового округу. В тому ж році міський голова професор М.Ренненкампф добився для школи приміщення на першому поверсі будинку думи, а також виділив субсидію в 300 руб. серебром. Окрилений успіхом, Микола Іванович негайно їде до Петербурга за навчальними посібниками, де звертається до авторитетного мистецтвознавця професора А.Прахова з проханням познайомити його з петербурзьким гуртком художників-передвижників. Так, М.Мурашко, познайомившись з багатьма відомими художниками, отримав від них картини та етюди І.Шишкіна, В.Полєнова, О.Брюлова, М.Клодта, О.Литовченка, К.Маковського, В.Орловського. В подальшому колекція поступово поповнювалась за рахунок робіт І.Рєпіна, Г.Мясоєдова, В.Маковського, К.Савицького, В.Сєрова та ін.

У перший рік школа налічувала 40 учнів, і було всього два викладача – М.Мурашко та П.Попов. Згодом запросили ще О.Будкевича. В 1880 році школу відвідували вже понад сто чоловік. І.Терещенко збільшив допомогу школі до 1 тис.рублів, а пізніше довів суму до 9 тис.руб. щорічно. З 20 серпня 1880 р. школа переїхала в інше приміщення – в будинок ротмістра М.Балано, що на Афанасіївській вулиці (Несторівській). Цього ж року прийшов і новий викладач – художник Х.Платонов, який пропрацював у ній понад 20 років.

У “думський” період існування школи тут навчались такі майбутні видатні художники, як М.Пимоненко, який через два роки почав викладати в школі, М.Глоба – майбутній директор знаменитого Строганівського художнього училища в Москві, О.Васютинський, що працював згодом (1893-1935 роки) художником-медальєром при Петербурзькому монетному дворі, К.Крижицький, Є.Вржещ, В.Сєров та інші.

У 1882 році школа знов переїхала на Володимирську вулицю, а в серпні 1890 – у тільки-но збудований будинок Ф.Михельсона, що був навпроти. 22 жовтня 1900 року школа відсвяткувала своє 25-річчя. За цей період існування на неї було витрачено одним тільки І.Н.Терещенком майже 150 тис.руб!…

Однак у тому ж 1900 році школа перестала існувати, оскільки в Києві на базі Класів живопису, малювання і креслення В.Ніколаєва відкрилось Київське художнє училище, підпорядковане Петербурзькій академії мистецтв. Тож переважна більшість учнів перейшла до училища. М.І.Мурашко отримав від І.Н.Терещенка значну суму допомоги. Щедрий меценат також призначив педагогу солідну пенсію.

32 роки віддав школі Микола Іванович. Він продовжував цікавитись справами в мистецькому світі, друкувався в газетах, інколи виступав з лекціями в Міському музеї. В останні роки М.Мурашко працював над спогадами, які були надруковані на кошти сім’ї Терещенків у 1907 р. Ця рідкісна в мистецьких колах книжка витримала три видання.

Не стало М.І.Мурашка 22 вересня 1909 р. Він помер у свої 65 років на дачі, що була в містечку Буча і похований на Лук’янівському кладовищі.

Проте вельми щедре подвижництво Миколи Мурашка в Україні не забуто вдячними нащадками. Так, його величезний педагогічний досвід використовується й донині багатьма педагогами в численних студіях, училищах та вищих навчальних закладах у галузі образотворчого мистецтва…

З книги “Видатні постаті України”, де нарис надруковано під моїм власним прізвищем.