Основне її завдання — скласти карту всіх печер Києва та зробити все можливе для їхнього збереження. Наразі найбільш вивченим є печерний комплекс Києво-Печерської лаври. А таємниці інших печер, зокрема, їхнє місцезнаходження та дату виникнення, вченим ще треба розгадати.

— Вивчити печери — справа благородна, але набагато важливіше зберегти їх як культурну спадщину, — зазначив кандидат історичних наук, співробітник Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень Тимур Бобровський. — Так, ми багато чого знаємо про Києво-Печерський підземний комплекс: його довжина — понад 500 метрів, тут три підземні церкви: Введенська та Антоніївська ХІ століття та Варлаамівська ХVІІ ст. А от дату заснування Звіринецького підземного монастиря (теж на території Лаври) ще й досі не визначено. Відомо тільки, що з’явився він за часів Київської Русі. Але перш ніж братися за збереження печерних споруд, треба визначити, де саме вони розташовані (відомо тільки, що більшість із них розташовані на Правому березі), потім з’ясувати, в якому вони стані (на жаль, більшість із підземель недоступні для вивчення, оскільки входи до них засипані землею або камінням), визначити коло найбільш цінних пам’яток, дослідити їх, реставрувати і створити в них музеї. Отож, роботи в нас непочатий край — затримка тільки за державним фінансуванням.

 

КОМЕНТАР

Владислав СИВИЦЬКИЙ, науковий співробітник відділу «Київ підземний» Музею історії Києва:

— Будь-яке вивчення проблем печер потребують великих фінансових вкладів. Мерія цього не робила вже років із 14. Усі заходи, що робить наш відділ, проводяться за власний рахунок установи та на кошти меценатів. У Києві є близько 300 печерних об’єктів. Основними з них є Лаврські печери, які мають окреме фінансування та неабияку історичну цінність. Рештою печерних об’єктів займається наша установа. Також ми опікуємося кількома великими печерними монастирями. Але на детальне вивчення цих об’єктів ми не отримували ні копійки від мерії. Так було донині. Можливо, створення спеціальної комісії для вивчення підземель столиці якось прискорить вирішення цієї проблеми. Усі заходи, які потрібні для порятунку печер, ми давно розробили (мерія неодноразово отримувала від нас програму щодо збереження пам’яток) і готові впроваджувати їх хоч сьогодні — та за які кошти? Передусім ми клопоталися про Глинецький та Звіринецький монастирі, — вимагали створення тут заповідних комплексів. Але конкретних відповідей від влади поки що немає. Відомо, що Глинецький монастир з’явився на карті Києва одночасно з Лаврою, а Звіринець — це пам’ятка ХІІ—ХІІІ століть. Цінність цих печер можна порівняти із цінністю Лаври. Для віруючих людей — це святі місця. За легендою, Глинецький монастир створений тим самим Феодосієм Печерським, який вважається і засновником Лаври. Може, для широкого загалу людей ці пам’ятки і не становлять особливої цінності, але для істориків їхню значимість важко переоцінити. Це унікальні пам’ятки не тільки для України, а й для Європи загалом. Таких печерних монастирів, та ще в такій кількості, немає у жодній європейській столиці.